Модернізація збройних сил країн Балтії в умовах російської загрози

Сучасні регіональні виклики в сфері безпеки поставили перед країнами Балтії необхідність переоцінки та оптимізації невеликих за розмірами збройних сил

armed forces Baltic States

Микола Замікула

English version

Активізація російської агресивної політики щодо сусідів вимагає від країн Балтії перегляду та реформування власних військових потужностей. Допомога з боку союзників по НАТО залишається основним елементом оборонної доктрини Естонії, Латвії та Литви.

Поглиблення зв’язків та підтвердження союзницьких зобов’язань стає головним завданням дипломатичної діяльності Таллінна, Риги та Вільнюса. Разом з тим прибалти не забувають й про модернізацію національних армій, яка проходить у форматі закупівлі озброєння та перегляду концептуальних засад оборонної політики.  

Принципи комплектації збройних сил та структурні трансформації

Сучасні регіональні виклики в сфері безпеки поставили перед країнами Балтії необхідність переоцінки та оптимізації невеликих за розмірами  збройних сил.

Естонська безпекова політика базується на принципі тотальної оборони. Армія формується на основі призиву та доповнюється територіальними підрозділами Кайтселійту. Такий комплексний підхід виявився найбільш доречним до нових умов регіонального безпекового середовища.

В Латвії збройні сили були переведені на професійну основу з 2007 року. Сучасні події не змінили принцип їхньої комплектації. Втім, були докладені зусилля для підвищення рівня їхньої підготовки. В цьому контексті було прийнято рішення щодо організації обов’язкових тренувань для 2,5 тисяч резервістів.

В Литві з 2008 року армія також була професійною Втім, в умовах загострення регіональної ситуації в сфері безпеки в 2015 році призив був відновлений. Згідно з поправками до законодавства 3 тисячі призовників будуть щорічно поступати на 9-місячну службу. Така практика продовжиться щонайменше до 2020 року. Структура армії теж зазнала змін – було прийнято рішення розширити сухопутні сили держави, сформувавши в їхньому складі другу бригаду (на додаток до механізованої бригади Gelezinis Vilkas – «Залізний Вовк», яка протягом тривалого часу залишалась ядром литовського війська). Остаточно формування нового підрозділу – моторизованої бригади Zemaitija («Жемайтія») – планується завершити до 2021 року.

Фінансове забезпечення

Фінансові можливості означених країн обмежені, що впливає на розмір видатків на безпекову сферу. Естонія є єдиною з країн Балтії, оборонні витрати якої досягли 2 % від ВВП – бажаного рівня, встановленого для країн НАТО. В останні роки сума оборонного бюджету країни коливалась від 432 до 520 мільйонів доларів США (1,95-2,01 % від ВВП). В Латвії та Литві склалась інша ситуація. Оборонні видатки Риги в 2012 році становили 257 мільйонів доларів США (0,95 % від ВВП). Українська криза, попри риторику в дипломатичній площині, не призвела до їхнього збільшення В 2015 році вони становили 265 мільйонів доларів США – ті ж самі 0,95 % від ВВП. Втім, національне оборонне планування вимагає їхнього підвищення до 2 % до 2020 року. В Литві спостерігається поступове збільшення оборонного бюджету – від 0,77 % від ВВП у передкризові роки до 0,89 % в 2014 році. Тенденція продовжується й сьогодні, що дає литовському керівництву  підстави говорити про досягнення  рівня в 2 % від ВВП у 2018 році. 

Бронетехніка

Збройні сили країн Балтії не мають важкої бронетехніки. Моделі, які знаходяться на озброєнні, призначені для транспортування та підтримки дій піхотних підрозділів. В цьому напрямі спостерігається бажання прибалтів кількісно та якісно підвищити свій потенціал. В першому випадку контракти останніх років суттєво збільшують матеріально-технічне оснащення національних збройних сил. Щодо другого ситуація виглядає менш оптимістично, оскільки в деяких випадках країни Балтії закуповують застарілі моделі.

Естонія в грудні 2014 року підписала угоду з Нідерландами щодо купівлі 44 броньованих машин піхоти CV9035NL шведського виробництва. Вартість оборудки складає 113 млн. євро – це є найдорожчим оборонним контрактом в естонській історії. Перші одиниці опинились на естонській землі на початку жовтня 2016 року. Не зупиняючись на цьому, в січні 2016 року естонці досягли згоди з Норвегією про продаж ще 37 демілітаризованих шасі від машин CV9030N (2 – в якості тренувальних, 35 – для служби у військах). Норвезькі машини будуть використовуватися  для вирішення широкого спектру завдань – в тому числі в якості розвідувальних та санітарних одиниць, носіїв протитанкових та зенітних комплексів тощо. Сума контракту становить 635 тисяч євро. Також Естонія купила в Нідерландів 6 допоміжних машин, побудованих на базі танку Leopard 1. Слід зазначити, що в перспективі естонське міністерство оборони визнає необхідність до 2020 року забезпечити сухопутні сили танками. Втім, ці плани поки що залишаються на папері.

Латвія закуповує британські броньовані машини сімейства CVR(T) – такі як легкий танк Scimitar, командно-штабна машина Sultan, бронетранспортер Spartan, евакуаційна машина Samson, санітарна машина Samaritan. Всі вони будуть модернізовані перед відправкою в Балтійський регіон. Сума контракту становить 39,4 млн. фунтів.

Литва в своїх планах модернізації збройних сил орієнтується на співпрацю з німецько-голландськими виробниками бронетехніки. В грудні 2015 року Рига заявила про бажання придбати 88 бронемашин Boxer. Вартість контракту, узгодженого в серпні 2016 року, становить 385,6 млн. євро. Доставка техніки очікується в 2017-2021 роках. В литовській армії машини отримають назву Vilkas (з литовського – «Вовк»). Також до 2019 року запланована купівля 26 бронетранспортерів M577 V2 – модернізованого варіанту американської машини M113. В ці ж терміни Німеччина поставить до Литви 6 інженерних машин.

Протитанкові комплекси

Характер можливого протистояння та об’єктивна оцінка сил потенційного ворога вимагають від країн Балтії підвищеної уваги до забезпечення протитанкових можливостей національних збройних сил.

Естонія висловила бажання придбати 350 переносних протитанкових комплексів третього покоління FGM-148 Javelin в США. Сума контракту становить 55 мільйонів доларів США. Поставки по ньому розпочалися в 2015 році.

В латвійській армії деякі з отриманих від Британії броньованих машин будуть використані як платформи для ізраїльських протитанкових ракетних комплексів четвертого покоління SPIKE. Латвія не вважала за потрібне переозброювати армію Javelinами – на думку військових, неможливість керувати ракетою цього комплексу в польоті робить його гіршим за ізраїльську модель.

Литва також підписала контракт зі Сполученими Штатами на поставки FGM-148 Javelin, які будуть використовуватись в якості піхотної протитанкової зброї. На нову бронетехніку будуть встановлені ізраїльські комплекси SPIKE.

Артилерійські системи

Модернізація артилерійського парку збройних сил країн Балтії не є першочерговим завданням, визнаним всіма трьома державами. Найбільше уваги цьому питанню приділяє Литва, яка уклала з Німеччиною контракт на постачання 155-мм САУ PzH2000. Всього протягом 2015-2019 років заплановано отримати 21 одиницю (з них 3 будуть використовуватися в якості донорів запчастин та 1 – в тренувальних цілях). Також в 2015 році ізраїльська компанія модернізувала самохідні міномети М1064 (120-мм міномети на шасі БТР М113), які знаходяться на озброєнні литовської армії. Естонське командування в своїх амбіційних планах також визнає необхідність взяття на озброєння самохідних артилерійських систем. Втім, реальні кроки в цьому напрямі не реалізовані.

Зенітне озброєння

Оборона повітряного простору країн Балтії в основному покладена на реалізовану в регіону операцію НАТО, до якої залучені військово-повітряні сили союзників. Втім, Литва нещодавно замовила в Норвегії кілька протиповітряних ракетних комплексів NASAMS 2. Також Вільнюс уклав угоду щодо купівлі ПЗРК польського виробництва GROM. Сума контракту становить приблизно 34 мільйони євро.

БПЛА

Конфлікт на Сході України ще раз довів важливість розвідки для ведення бойових дій та підтвердив високий потенціал безпілотних літальних апаратів в цьому контексті. Не маючи достатньо коштів розвивати власні безпілотні сили, Естонія в 2014 році озвучила прагнення долучитися до програми Північноатлантичного альянсу з експлуатації американських розвідувальних дронів RQ-4 Global Hawk.

Територіальна оборона

Гібридний характер російської агресії робить актуальним  підвищення потенціалу сил територіальної оборони країн Балтії, які, за умов обмеженості традиційних збройних сил, приділяють цьому вектору безпекової політики багато уваги. Слід зазначити, що умови розвитку таких сил в окремих державах відрізняється. Естонія дотримується принципів фінської моделі функціонування територіальної оборони, яка формується на базі адміністративного поділу країни. В Латвії та Литві сили територіальної оборони формують резерв професійних збройних сил, відповідаючи за підготовку резервістів та поповнення основних підрозділів.

В Естонії основним завданням  модернізації Кайтселійту є збільшення кількості його членів та підвищення рівня матеріального оснащення. В цьому контексті мова перш за все йде про протитанкове озброєння. Також командування Кайтселійту прагне суттєво збільшити кількість членів організації, яким дозволено вдома зберігати стрілецьку зброю та боєприпаси.

В Латвії реформа Земессардзе є одним з пріоритетних напрямків розвитку збройних сил. Основними напрямками її реалізації є збільшення кількості членів організації, їхня підготовка, закупівля озброєння та техніки. На виконання останнього завдання латвійська сторона витрачає 4 мільйони євро. За ці кошти в Норвегії будуть придбані 800 гранатометів Carl Gustaf, 50 вантажівок Scania та 50 позашляховиків MercedesBenz.

В Литви, за умови відсутності потужної російської діаспори, можливість саме гібридної агресії з боку РФ виглядає примарною. В цьому контексті модернізації сил територіальної оборони приділяється менше уваги, аніж в сусідніх країнах. Вона реалізується в контексті розвитку всього комплексу збройних сил. В першу чергу мова йде про створення сил швидкого реагування, до яких залучені й представники територіальної оборони.

Таким чином, сьогодні країни Балтії розпочали широку модернізацію національних збройних сил, яка реалізовується в небачених для цих країн масштабах та при залученні значних коштів. Основною проблемою для Естонії, Латвії та Литви залишається обмеженість фінансових можливостей – незмінна перепона на шляху до підвищення обороноздатності. Втім, навіть за таких умов країни Балтії допускають прикрі помилки. Негативний ефект для процесів підвищення їхнього військового потенціалу несе неузгодженість дій щодо модернізації матеріально-технічного забезпечення збройних сил. Це зменшує інтеграційний потенціал національних підрозділів, їхню здатність співпрацювати з сусідами. Переговори щодо спільної закупівлі озброєнь проводяться, втім, на практиці реалізація цієї ініціативи не помітна.