Збройні сили Великобританії на шляху оновлення

Модернізовані збройні сили Великобританії є запорукою сильних зовнішньополітичних позицій Лондона, які похитнулись у зв’язку з «Брекзітом»

great-britain

Валерій Кравченко

Великобританія – провідний європейський військово-політичний актор. Лондон володіє ядерною зброєю, є активним членом Північноатлантичного альянсу. Великобританія є вірним союзником США, історично розвиває особливе партнерство зі своїм заокеанським другом та має істотну долю євроскептицизму (матеріалізовану в процесі «Брекзіт»), який розповсюджується на європейські безпекові ініціативи.

Збройні сили Великобританії – основа міці та гордість кожного британця. Нормативну основу безпекової політики країни формує Стратегічний огляд сектору оборони та безпеки 2015 (SDSR 2015) – програмний документ, який окреслює коло загроз та викликів для Великобританії на найближчі десять років, вказує можливості та шляхи протистояння численним проблемам в галузі безпеки.

Сьогодні Великобританія витрачає близько 35 млрд. фунтів на рік на виплату загальної заборгованості, що складає приблизно ту саму суму, яку Лондон витрачає на оборону (36,4 млрд. фунтів). SDSR 2015, опублікований 23 листопада 2015 р., є свідомою спробою країни збалансувати зростаючі вимоги для забезпечення безпеки і оборони з курсом уряду на припинення процентних платежів по загальній заборгованості та досягнення профіциту бюджету вже у 2019-2020 фінансових роках. Подібний раціональний фінансовий підхід до питань безпеки та оборони, що є досягненням політичної волі британців, має як сильні, так і слабкі сторони для ефективності імплементації чутливої політики в цій сфері.

Як і будь-який новий документ, що визначає довгострокову стратегію держави, SDSR 2015 передбачає залучення інвестицій в оборону. SDSR 2015 робить багато для збереження рівня витрат на оборону в розмірі 2% ВВП (що є нормою для країн-членів НАТО) до 2020-2021 фінансових років. Багато що також було зроблено для збільшення щорічних витрат на оборону в реальному вираженні на той же період – можна згадати й фінансування «додаткових» 12 млрд. фунтів, в результаті чого інвестиційний бюджет на оборону зросте до 178 млрд. фунтів протягом наступного десятиліття. Ці ресурси мають бути спрямовані на вдосконалення потенціалу розвідки, антитерористичну боротьбу та створення компоненту для протистояння гібридній війні та кібер-війні.

Водночас змінюється модель фінансування безпекової політики. Якщо порівняти модель оборонних видатків 2015 р. з подібною моделлю 2009 р., то перша включає в себе як вартість таких коштовних статей видатків, як ядерне стримування, так й «інші» – в основному невійськові – статті витрат (логістика, тренування тощо). Вони традиційно враховуються оборонними кошторисами більшості країн-членів НАТО, але, до останнього часу, не були включені до оборонного бюджету Великобританії. В 2009 р. за даними SIPRI Великобританія витрачала на оборону 58,1 млрд. доларів США, що складало 2,5 % ВВП, маючи 9500 солдатів в Афганістані. Як відомо, країна сьогодні не проводить активних військових кампаній за кордоном, натомість витрачає 60,5 млрд. доларів США, що становить 2,2 % ВВП. Проте, якщо рахувати видатки сектору безпеки та оборони за моделлю 2009 р., насправді обсяги фінансування становлять лише 1,9 % ВВП, та мають тенденцію скорочення до 1,7 % до 2020 р.

Навіть маючи в перспективі додаткові кошти на закупівлю військового устаткування з Фонду спільної безпеки (резервний фонд бюджету на випадок надзвичайної ситуації), що складають 12 млрд. фунтів в бюджеті на 2016 р., варто пам’ятати, що вони переважно (від 7 до 11 млрд. фунтів) надійдуть за рахунок «економії засобів» – скорочень робочих місць. Більшість цих скорочень призначається 30 000 чол., які працюють на цивільних посадах в установах, підпорядкованих міністерству оборони, які, в свою чергу були прийняті на роботу замість скорочених  відповідно до Стратегічного огляду 2010 р. військовослужбовців.

Говорячи про вплив сучасних тенденцій на окремі елементи збройних сил Великобританії варто згадати наступне. З часів Френсіса Дрейка в XVI столітті британський флот намагався досягти контролю за світовим океаном. Засобом такого контролю ставала присутність на морі. Сьогодні надводний флот вже скорочений до 19 великих надводних кораблів. SDSR 2015 підкреслює бажання зберегти це число. Тим не менш, скорочення запланованого будівництва «Глобальних бойових кораблів» (фрегатів Типу 26) з тринадцяти до восьми, можливість консервації одного з шести діючих есмінців Типу 45, і проблеми з продовженням строку служби фрегатів Типу 23 (найстаріший фрегат цього типу «Аргайл» був включений до складу ВМС Великобританії в 1991 р.), може значно зменшити присутність Великобританії на морі. Можливості проекції сили зменшаться із запланованим виведенням в 2018 р. десантного вертольотоносця HMS «Ocean» зі складу флоту. Крім того, є також можливість скорочення замовлення на будівництво сучасних атомних підводних човнів типу «Астьют» з семи до чотирьох. Таким чином Королівський флот поступово може бути зведений до рівня флоту двох авіаносців, одного великого десантного корабля, восьми фрегатів (нових, але спущених на воду в перспективі до 2030 року), і п’яти есмінців. Очевидним в балансі британського флоту є намагання виставити на перший план перевагу двох сучасних авіаносців типу «Куін Елізабет», залишивши позаду проблеми з набором персоналу, крюїнгову кризу військово-морського флоту, з якою він сьогодні стикається .

Британська армія, у відповідності до SDSR 2015, буде реорганізована в дві ударні бригади, що складатимуться з 5000 військових кожна, організованих навколо парашутно-десантного полку та окремих мотопіхотних бригад, причому більша частина решти збройних сил буде призначена для підтримки цих двох підрозділів. Що стосується обладнання, то єдиною інноваційною технічною одиницею, що стане на озброєння армії, буде нова броньована бойова машина піхоти, яка підвищить її маневреність в бою. В той час коли уряд інвестує 2 млрд. фунтів «додаткових» ресурсів в сили спеціального призначення (дві ударні бригади), існують застереження стосовно того, чи можуть бути ефективно відібрані 10 000 спецпризначенців,  коли загальна кількість наземної армії складає всього 85 600 солдатів. Таким чином, Стратегічний огляд 2015 змінює існуючу концепцію розвитку збройних сил «Армія 2020», а також концепцію «Реакційних та адаптивних сил», що була в її основі, розраховану на виконання операцій обмеженого рівня відповідальності, в тому числі поза межами Європи (на кшталт місій в Афганістану або Лівії). Натомість SDSR 2015 тепер пропонує концепцію «Армії 2025», що знову змінює головну місію збройних сил і є умовною відповіддю на теракти в Парижі 13 листопада 2015 р.

Королівські військово-повітряні сили Великобританії потребують модернізації, проте їх становище краще за Королівський флот або наземні сили. Головною причиною цього є дві нові ескадрильї, кожна з яких складатиметься з дванадцяти нових літаків «Тайфун». Крім того, на озброєння ВПС та ВМС до 2023 р. мають бути прийняті 42 літаки F-35, при цьому 24 з цих літаків будуть розміщуватись на нових авіаносцях. У той час як уряд Великобританії зобов’язався купити в США 138 літаків F-35 до 2035 р., з кожним роком збільшується розрив між Королівськими військово-повітряними силами та Королівським флотом. Критичною позицією ВПС виглядає наявність лише восьми військово-транспортних літаків «Боїнг C-17 Глоубмастер ІІІ» та 22 (з замовлених 25) «Аеробус A400M», а також 14 застарілих «Геркулесів» C-130J. Наприклад, число таких літаків, які мають ВПС США для підтримки власних ударних бригад, є суттєво більшим, ніж буде доступно для підтримки двох ударних бригад британської армії. Що стосується патрульних протичовнових літаків (актуальний та чуттєвий напрям з точки зору необхідності пошуку російських субмарин біля узбережжя Великобританії), то після відміни проекту будівництва літаків «BAE MRA 4» в 2010 р.  та визнання моральної застарілості літаків «Локхід P-3 Оріон», було затверджено рішення купівлі 9 дуже коштовних літаків (255 млн. доларів кожний) «Боінг P-8 Посейдон», хоча для повної оперативної спроможності необхідно як мінімум 12 подібних одиниць.

Модернізовані збройні сили Великобританії є запорукою сильних зовнішньополітичних позицій Лондона, які похитнулись у зв’язку з «Брекзітом». SDSR 2015 можна розглядати як поворотний момент в оборонній стратегії Великобританії, що  сприятиме кращому розумінню ролі збройних сил та їх впливу, в тому числі не лише у військовій сфері. Великобританія готова взяти на себе дипломатичну місію головної європейської сили у стримуванні Росії та її агресивної політики, зокрема у регіоні Північної та Східної Європи. Водночас, не варто переоцінювати можливість активної ролі Великобританії у регулюванні криз військовим шляхом. Викликами, що можуть вплинути на імплементацію стратегії, є динамічне зовнішнє середовище та окремі внутрішньополітичні події у країні.