Модернізація збройних сил Норвегії: основні напрямки та перспективи

Норвегія стала однією з країн, безпекове планування яких було поставлене під сумнів сучасною російською агресивною політикою…

Marjata_IV

Микола Замікула

English version

Норвегія – скандинавська країна-член НАТО, яка має стратегічні інтереси в Арктичному регіоні. Сьогодні вона стикається з низкою проблем глобального (криза системи міжнародної безпеки) та локального (мілітаризація Арктики) характеру. Це вимагає від неї перегляду своєї оборонної доктрини та модернізації національних збройних сил.  

Норвегія стала однією з країн, безпекове планування яких було поставлене під сумнів сучасною російською агресивною політикою. Для оборонної політики країни до останнього часу характерними були дві тенденції. З одного боку, на початку ХХІ століття щорічні витрати на оборону залишались на сталому рівні. Реформа збройних сил вимагала закриття кількох баз та розформування окремих підрозділів. З іншого боку в найближчі роки за рахунок заощаджених коштів планувалось переозброєння збройних сил та реалізація високотехнологічних затратних проектів. В результаті Норвегія прагнула змістити баланс категорій «кількість» – «якість» на користь останньої.   

Втім, останні події вимагають перегляду такого підходу. Сьогодні в рамках безпекового плану на 2017-2020 роки міністр оборони країни наполягає на підвищенні видатків на оборону. Наприкінці цього терміну вони мають досягнути 7 млрд. доларів США на рік. Раціоналізація витрат все ще залишається важливим завданням. Скороченню підлягає 11 військових об’єктів. Втім, воно не має заважати підсиленню північного напрямку норвезької оборони, спрямованому проти загрози в Арктиці. Підвищена увага до цього регіону була підтверджена ще в 2009 році, коли Об’єднана штаб-квартира норвезьких збройних сил була переведена зі Ставангера до Буде. За цих умов в Норвегії планується здійснити масштабну військову реформу, тривалість якої може становити від 10 до 20 років.  

Основним дестабілізуючим фактором на міжнародній арені Осло вважає Російську Федерацію. Підкреслюється, що вона не несе прямої військової загрози Норвегії. Втім, її дії на території України, модернізація російських збройних сил (як звичайних, так і ядерних) та нарощування присутності в Арктиці вимагають адекватної реакції.   

Основою оборонного планування Норвегії залишається відданість союзницьким обов’язкам у форматі євроатлантичного партнерства. Надходження допомоги від союзників у разі кризи є життєво необхідним для країни. В той же час Норвегія має підтримувати потенціал своїх збройних сил на такому рівні, щоб забезпечити належну відповідь на загрози протягом перших етапів конфлікту.   

Згідно окресленим перспективам розвитку збройних сил планується здійснити кілька структурних змін. Підсиленню підлягає північний гарнізон в Сьор-Варангері, на кордоні з РФ. Відтепер планується розмістити там повноцінну батальйонну групу. Роту прикордонників підсилять дві роти легкої піхоти. Підрозділ матиме в своєму розпорядженні протиповітряне та протитанкове озброєння. Основний бойовий підрозділ норвезької армії – бригада «Норд» – буде підсилений протиповітряним батальйоном у складі трьох батарей. В артилерійському батальйоні бригади планується створити батарею РСЗО.      

Найближчим часом планується підвищити якість озброєння сухопутних сил Норвегії. Норвезькі основні бойові танки Leopard 2A4NO до 2018 року мають бути модернізовані. В 2012 році країна розмістила в Швеції замовлення на будівництво та модернізацію БМП CV90 (41 машина нової моделі + модернізація 103 наявних на озброєнні машин). Вартість проекту становить 750 млн. доларів США. Його завершення заплановане на 2017-2018 роки. Артилерійський парк армії буде модернізований за рахунок заміни застарілих зразків корейською САУ K-9 Thunder. Також кошти виділяються на підвищення протиповітряних можливостей збройних сил за рахунок закупівлі ПЗРК та ЗСУ.  

 

Норвегія прагне модернізувати свої військово-повітряні сили. З 2008 року вона залучена до програми закупівлі американського літака п’ятого покоління F-35 Lightning II.

Норвегія прагне модернізувати свої військово-повітряні сили. З 2008 року вона залучена до програми закупівлі американського літака п’ятого покоління F-35 Lightning II. Норвезькі ВПС прагнуть замінити свої винищувачі F-16 новішою моделлю. Всього планується закупити 52 машини. Вони будуть спеціально модернізовані для виконання бойових завдань в складних норвезьких кліматичних умовах. Перші літаки F-35 для ВПС Норвегії були побудовані в 2015 році. Зараз в США на них проходять підготовку норвезькі пілоти. В Норвегії машини з’являться в 2017 році. Вартість проекту оцінюється приблизно в 10 млрд. доларів США. Необхідно зазначити, що його реалізація викликала критику з боку ЗМІ та окремих політичних сил. Були висунуті звинувачення в непрозорості прийняття рішення про купівлю F-35. Необхідність такої коштовної покупки й сьогодні спричиняє жваві дебати в Норвегії.

Протичовнові завдання в норвезьких ВПС виконують шість патрульних літаків Lockheed P-3 Orion. Загроза з боку російського Північного флоту вимагає заміни цих старих машин новими моделями. Варіанти вирішення цього питання розглядаються норвезьким командуванням. Найбільш вірогідним може стати закупівля нових машин Boeing P-8 Poseidon.     

Норвегія також планує модернізацію свого гелікоптерного парку. Мова перш за все йде про машини, що базуються на кораблях ВМФ та берегової оборони. Норвежці замовили 14 гелікоптерів NH90, які розробляються європейським консорціумом. Втім, повноцінна реалізація проекту відкладається та затягується. В результаті Норвегія почали розглядати альтернативні варіанти придбання нових гелікоптерів. Також 16 гелікоптерів AW101 Merlin мають замінити наявні на озброєнні WS-61 Sea King в якості пошукових та рятувальних машин.   

Протиповітряна оборона країни підсилюється формуванням додаткового батальйону, озброєного норвезькою протиповітряною системою NASAMS 2. В подальшому планується вдосконалити систему протиповітряного захисту країни за рахунок прийняття на озброєння нових ракет великої дальності. Вони мають концентруватися навколо норвезьких авіабаз в Ерланні та Евенесі.  

Корабельний компонент ВМФ Норвегії в цілому відповідає сучасним завданням. Його основу складають п’ять фрегатів типу Fridtjof Nansen (у складі флоту з 2006-2011 років) та шести корветів типу Skjold (у складі флоту з 1999-2012 років). Останні є найшвидшими військовими кораблями в світі, та, незважаючи на малі розміри, становлять потужну силу.

Натомість підводний та мінний флоти Норвегії вимагають підвищення ефективності. Щодо першого вже зроблені конкретні кроки. Сьогодні до його складу входять шість човнів типу Ula, які знаходяться на чергуванні з кінця 1980-початку 1990х років. Незважаючи на чудові характеристики (маневреність та безшумність) та проведену в ХХІ столітті модернізацію вони мають бути замінені чотирма човнами нової моделі. Згідно планам останні повинні приєднатись до флоту між 2025 та 2030 роками. Сьогодні Норвегія перебуває на стадії обрання відповідного проекту. Розглядається перспектива його спільної реалізації з іншими європейськими країнами. Традиційним партнером в цій сфері вважається Німеччина. Іншою зацікавленою стороною є Польща.  

Традиційно одним із завдань Норвегії в рамках союзницьких зусиль була розвідувальна діяльність щодо активності Північного флоту спочатку СРСР, а потім – РФ. Мова йде про його підводні сили, які становлять стратегічну загрозу. З середини 1960-х років норвежці використовували кораблі радіоелектронної розвідки (проект Marjata), для виконання цього завдання.

Сучасна активізація російського ВМФ в Північних водах вимагає адекватної реакції. Вона проявляється в будівництві нового судна для норвезької розвідки – Marjata IV (див. фото). Вартість проекту, який був ініційований в 2010 році, становить 1,4 млрд. норвезьких крон (приблизно 149 млн. євро).

Сучасна активізація російського ВМФ в Північних водах вимагає адекватної реакції. Вона проявляється в будівництві нового судна для норвезької розвідки – Marjata IV. Вартість проекту, який був ініційований в 2010 році, становить 1,4 млрд. норвезьких крон (приблизно 149 млн. євро). Судно є значно більшим за свого попередника. Його будівництво проходило на румунських та норвезьких корабельнях. На військово-морській базі Чатем в США на нього було встановлене необхідне обладнання. В травні 2016 року судно перейшло до порту Кіркенес на півночі Норвегії, перебуваючи в готовності до розвідувальної діяльності. Необхідно відзначити, що попередня модель – Marjata III – також залишиться на бойовому чергуванні. Під назвою Eger судно має повернутися до роботи після необхідної модернізації в 2017 році. Це демонструє бажання та готовність Норвегії підсилити свою присутність в Арктиці. Вперше в історії зусилля із спостереження за російськими підводними човнами подвоюються – подія, небачена навіть під час холодної війни.

Таким чином, Норвегія зараз перебуває в стадії трансформації своїх збройних сил. Процес, окреслений в новому чотирирічному плані розвитку, має продовжитись і в 2020-ті роки. Політика Російської Федерації розглядається як дестабілізуючий фактор, який вимагає пильної уваги до північного сектору оборони країни. Основними проектами в сфері підвищення обороноздатності є оновлення парку винищувачів ВПС та підводної флотилії ВМС, заміна застарілих протичовнових патрульних літаків новими моделями, розвиток системи протиповітряної оборони та підсилення розвідувального компонента. Зміни супроводжується реструктуризацією збройних сил та послідовним виконанням інших довготривалих ініціатив (модернізація бронетехніки, підсилення розвідувальної діяльності щодо Північного флоту РФ).