Наслідки “Брекзіт” для України

Стратегія України щодо Європейського Союзу після «Брекзіт» має бути проактивною та спрямованою на врахування інтересів нашої держави під час вироблення нових механізмів співпраці офіційного Брюсселю із країнами-партнерами

Brexit.

Андрій Каракуц

Результати референдуму 23 червня 2016 р. у Великій Британії про вихід з Європейського Союзу мають надзвичайне значення для міжнародного середовища. Вони загрожують змінити архітектуру європейських зв’язків та актуалізують питання про майбутнє європейського проекту.

Вихід Великої Британії відкриває новий етап в розвитку Європейського Союзу та показує, що інтеграційні процеси в Європі не є незворотними. Одночасно єдності цієї організації продовжують загрожувати такі небезпечні процеси, як

  • подальша активізація євроскептиків та зростання популярності популістських національних партій правого та лівого толку в інших країнах ЄС, які прагнутимуть повторити британський досвід;
  • послаблення тиску ЄС на Російську Федерацію. Велика Британія, вірна атлантичним традиціям зовнішньої політики, залишалась стабільним прибічником протистояння агресивній політиці РФ. З її виходом з ЄС в його структурах посиляться позиції політиків, що виступають за умиротворення Кремля;
  • активізація субрегіональних інтеграційних проектів (тенденція розділу Європейського Союзу на три блоки – Північ, Південь та Схід).

Для нашої держави «Брекзіт» став втратою одного із головних лобістів європейської інтеграції України і створив необхідність вибудовувати відносини з Великою Британією в новому форматі. В той же час стає можливим об’єднання зусиль з формування пріоритетної моделі відносин з Європейським Союзом, який би максимально відповідав інтересам країн-сусідів ЄС.

Говорячи про коротко- та середньострокові наслідки виходу Великої Британії з ЄС, Україна має враховувати, що протягом певного періоду Європейський Союз буде шукати нову траєкторію свого розвитку. Це, з одного боку, може значно загальмувати процес зближення нашої держави та ЄС, але з іншого боку створює додаткові можливості. На етапі вироблення нових політик Київ отримує шанс долучитися до формування стратегії розвитку Європейського Союзу, в якій має бути чітко зазначена європейська перспектива України.

Реалістично оцінюючи вступ України до Європейського Союзу як довготермінову перспективу, тим не менш необхідно шукати шляхи поглиблення відносин у тих сферах, що є важливими для обох сторін. Насамперед, це стосується сфери безпеки та оборони, бо «Брекзіт» співпав з процесом руйнування європейської системи безпеки внаслідок російської агресії в Криму та на Сході України.

Вихід Великої Британії примушує Європейський Союз шукати формат взаємовідносин із Лондоном, який би враховував як економічну взаємозалежність, так і питання безпеки на континенті.

Існуючі моделі пріоритетних відносин ЄС з сусідніми країнами, зокрема “норвезька” та “швейцарська”, накладають на Лондон обмеження, через які саме і відбувся “Брекзіт” – вільний рух робочої сили та необхідність виконання регулятвних норм ЄС. А формат асоціації, на кшталт того документу, який підписала Україна у 2014 р., не відповідає ані інтересам Лондону, ані Брюсселю.

То ж швидше за все, Велика Британія буде шукати новий механізм взаємовідносин. По-перше він матиме міжурядовий характер (Лондон полишить наднаціональні органи ЄС). Питання зовнішньої політики, безпеки та оборонної політики в ЄС вирішуються саме на міжурядовому рівні, тому залучення Лондону до цих консультацій, буде достатньо легко формалізовано. Через виклики, що наразі стоять перед нашою країною, ці сфери виступають також пріоритетом України у відносинах з ЄС. Їх поглиблення відповідає українським національним інтересам. Варто розглянути можливість створення формату відносин, в якому пріоритетні сусіди Європейського Союзу могли б долучатися по процесу вироблення рішень із таких чутливих питань, як безпека, енергетика та зміна клімату.

По-друге, він обмежить вільний рух робочої сили. Через те, що Європейський Союз на даному етапі не готовий відкривати свій ринок праці для українців, формат взаємовідносин ЄС з Великою Британією в цій галузі також може стати прикладом для нашої держави.

В умовах відсутності чітко окреслених термінів вступу України до Європейського Союзу  підсумки «Брекзіту» вимагають перегляду інформаційної політики щодо європейської інтеграції України. Необхідно відмовитись від простої реклами європейського геополітичного вибору, натомість зосередитись на доведенні до населення з державних офіційних джерел інформації як про його позитивні сторони, так і про недоліки. Це зробить цільову  аудиторію більш захищеною від російської антиєвропейської пропаганди. Не можна дозволити, аби процес європейської інтеграції супроводжувався політичним популізмом, який згодом може призвести до відторгнення членства ЄС у населення, як це сталося у Британії.

В короткостроковій перспективі, в умовах турбулентності всередині ЄС та агресії Російської Федерації на Сході держави, Україні доцільніше перейти від загальноєвропейського формату до формату двосторонніх відносин або ж регіонального партнерства (на кшталт Балто-Чорноморського Союзу). Це пов’язано із втратою в сучасних умовах актуальності проблеми України для ЄС на фоні кризи, пов’язаної з наслідками «Брекзіт», а також суттєвим зменшенням потенціалу Євросоюзу після виходу Великої Британії щодо підтримки України в протистоянні з Росією.

Таким чином, стратегія України щодо Європейського Союзу після «Брекзіт» має бути проактивною та спрямованою на врахування інтересів нашої держави під час вироблення нових механізмів співпраці офіційного Брюсселю із країнами-партнерами. В той же час, пріоритетом для Києва і надалі виступатимуть питання безпеки в умовах агресії РФ та збереження консенсусу всередині ЄС щодо необхідності тиску на Москву для відновлення територіальної цілісності України.