Оборонна політика Австралії – форпост західного світу в Азійсько-Тихоокеанському регіоні

За наступні 10 років Австралія планує витратити на оборонні потреби
195 млрд. доларів США.

australian-navy

Валерій Кравченко

Австралію, країну-континент, віддалений на тисячі кілометрів від Європи та Америки, можна сміливо вважати класичним прикладом західної демократії з високим рівнем децентралізації влади та розвиненим громадянським суспільством. Незалежно від внутрішньополітичної кон’юнктури, головними пріоритетами австралійської зовнішньої політики залишаються тісні відносини з основним військово-політичним партнером з часів «холодної війни» – США, і з колишньою метрополією – Великобританією, а також торговельно-економічні зв’язки з азійськими країнами.

З огляду на складну безпекову обстановку в регіоні та світі, обумовлену зростаючою динамікою загроз, на збройні сили Австралії покладена складна задача збереження держави як осередку стабільності та процвітання. Основні засади оборонної політики країни зображені в Білій книзі оборони Австралії, яка була опублікована 23 лютого 2016 р. Вона являє собою фундаментальний документ, який окреслює стратегічну ситуацію в регіоні та світі з точки зору австралійських національних інтересів.

У зв’язку з ускладненням стратегічної обстановки, Австралія декларує готовність витрачати щорічно 2% ВВП на оборону, що становить близько 9% всіх бюджетних витрат країни. Сьогодні сума витрат становить 32 млрд. доларів США, проте в перспективі до 2026 р., зважаючи на зміни в оцінках зростання ВВП та інфляцію, загальна сума витрат перевищити 40 млрд. доларів США. За наступні 10 років Австралія планує витратити на оборонні потреби 195 млрд. доларів США.

Біла книга 2016 р. зазначає три основні стратегічних цілі оборонної політики держави. По-перше – стримати, а в разі чого усунути пряму військову загрозу для Австралії та її національних інтересів. Стосовно власне оборонної стратегії, з акцентом на першу стратегічну ціль (сфера прямого військового інтересу Австралії), ця концепція будується на глибоко ешелонованій або багаторівневій обороні. Біла книга 2016 р. не містить докладної оцінки найбільш вірогідної загрози та комплексу заходів на її попередження. Відтак стратегія 2013 р., що була вибудувана на експедиційних спроможностях збройних сил (в тому числі на віддалених театрах), змінюється на акцентовану оборону національної території та північних підходів до континенту.

По-друге, Австралія вважає за необхідне зробити ефективний військовий внесок для підтримки безпеки мореплавства в Південно-Східній Азії, підтримати уряди Папуа-Нової Гвінеї, Східного Тимора та тихоокеанських острівних країн з метою зміцнення їх безпеки. У регіон «безпосередньої залученості» (immediate neighbourhood) австралійські військові аналітики включають, крім зазначених акторів, Індонезію, Нову Зеландію та південну частину Тихого океану. В цій зоні планується здійснювати гуманітарні місії, проводити операції по ліквідації наслідків стихійних лих. Не виключається і розгортання миротворчих місій. У межах зазначеного субрегіону Канберра має намір діяти самостійно, тоді як в інших районах – в складі коаліцій або спільно зі США. Найближчим часом має бути створена бригада швидкого розгортання (чисельністю до 3000 осіб) для оперативного реагування на військово-політичні та природні кризи в регіоні «безпосередньої залученості». При цьому з часом його географічні рамки можуть бути розширені.

По-третє, планується зробити внесок у військовий потенціал коаліційних операцій, які стосуються інтересів Австралії (в першу чергу, в Індійсько-Тихоокеанському регіоні). Станом на 2015 рік, Австралія надала понад 70 тис. кваліфікованого персоналу для більш ніж 50 миротворчих операцій ООН та інших організацій. З них понад 30 тис. кваліфікованого персоналу взяло участь у миротворчих операціях ООН і більше 20 тис. – в операціях з мандатом ООН . За останні п’ять років збройні сили Австралії брали участь в понад 10 зарубіжних операціях, найчисленніші з них – на Близькому Сході (Accordion, Manitou в Сирії, Okra в Іраку) і в Афганістані (Slipper), де австралійці займаються відновленням окремих провінцій (Урузган на півдні Афганістану) та готують підрозділи місцевих регулярних збройних сил.

Біла книга 2016 р. визначає ВМФ як «ґрунтовну і гнучку силу», достатню для стримування і – в разі необхідності – розгрому ворогів Австралії. Серед пріоритетів – будівництво трьох нових есмінців типу «Хобарт», дев’яти фрегатів нового класу, універсальних десантних кораблів «Канберра», пілотованих та безпілотних патрульних катерів нового класу тощо. До 2024 р. планується виконання програми будівництва 12 дизельних підводних човнів типу «Барракуда». Заплановану модернізацію ВМФ за рівнем можна порівняти з модернізацією флоту, яку здійснила Австралія за часів Другої світової війни.

До завдань сухопутних військ Австралії входить «стримування та усунення загроз суверенітету». Зважаючи на відносно невелику кількість населення (24,2 млн.) і малу ймовірність ведення бойових дій на материку чисельність сухопутних підрозділів австралійської армії в мирний час не перевищує 30 тисяч чоловік. У числі бойових підрозділів – три бригади, три полки спецназу, батальйон морської піхоти, полки армійської авіації, безпілотних літальних апаратів, розвідки та частин забезпечення. Основа бронетанкових сил – 59 американських танків «Абрамс», 680 БТР та близько 740 броньованих автомобілів. Армійська авіація представлена 22 вертольотами вогневої підтримки «Тигр», 34 багатоцільовими вертольотами «Blackhawk» та ін .

На військово-повітряні сили покладено завдання щодо захисту від можливого морського або повітряного нападу, прикриття морських комунікацій, проектуванню сили в південній частині Тихого океану, участі в міжнародних операціях із забезпечення глобальної безпеки і стабільності. Основу парку складають машини на платформі F-18. Серед інновацій – базові патрульні літаки «P-8 Poseidon», літаки дальнього радіолокаційного виявлення (АВАКС) «Wedgetail», середні транспортні літаки «Spartan». До 2035 р. мають бути закуплені 72 винищувачі п’ятого покоління F-35 «Lighting II».

В документі не використовується формулювання «опора на власні сили» (self-reliance), але логіка побудови тексту Білої книги 2016 р. диктує подібне трактування, із окремими застереженнями щодо стратегічних відносин зі США, як майбутню детермінанту австралійської зовнішньої політики. Підтримка власної оборонної промисловості є наріжним каменем на підтвердження зазначеної тези. Австралія планує підсилити національний ВПК та інвестувати значні кошти у військові дослідження з метою досягнення домінування в науково-технічній галузі та сфері швидкого реагування. З цією метою в 2016 р. Канберра модернізувала законодавство, що регулює політику щодо оборонної промисловості, надаючи преференції національним виробникам, зокрема малим та середнім оборонним підприємствам.

Біла книга оборони Австралії 2016  р. реалістично відображує місце Австралії в світі. Стратегічна обстановка в АТР має тенденцію для подальшого ускладнення через поведінку окремих акторів (Північна Корея, Китай) та виклики глобального характеру (кібер-злочинність, радикальна ісламізація, гібридизація конфліктів, кліматичні зміни, транскордонні загрози). У зв’язку зі зростаючою непередбачуваністю загроз, Австралія будує засади власної оборони на реактивній політиці. Стратегічними цілями є стримування та усунення прямої військової загрози для території Австралії та її національних інтересів за рахунок глибоко ешелонованої або багаторівневої оборони, а також сприяння військовими засобами безпеці мореплавства в Південно-Східній Азії та активна участь у коаліційних операціях, що зачіпають інтереси держави.