Оборонна політика Канади та виклики модернізації її збройних сил

Перемога лібералів на парламентських виборах в листопаді 2015 р. та формування нового кабінету міністрів на чолі з Джастіном Трюдо надали нового поштовху зовнішньополітичній активності Оттави, що відобразилось у поновленні союзницьких зобов’язань по стримуванню Росії на східному фланзі НАТО. Одним з проявів піклування Канади європейськими справами є допомога Україні в протистоянні російській агресії.

canadian_navy

Валерій Кравченко

Канада – держава в Північній Америці, вагомий контрибутор міжнародної безпеки. В Україні її знають за численною українською діаспорою, яка має істотний політичний вплиів в державі. Оттава допомагає Києву військовими консультантами (операція «Юніфер») та грошима, проте робить це не тільки через особливе ставлення до України та лоббі української громади.

Канада прагне відігравати все більшу роль в ширшому значенні – забезпеченні європейської безпеки, зокрема через розміщення постійного контингенту в рамках НАТО в Балтійському регіоні (а саме в Латвії) в 2017 р. Саме тому оборонна політика цієї держави потребує детального аналізу.

Чинна оборонна стратегія Канади була опублікована 19 червня 2008 р., за часів прем’єрства Стівена Харпера та правління консерваторів, в надзвичайно невдалий час. Вже  восени того року світ охопила найглибша з 1930-х рр. фінансова криза. Так само в серпні 2008 р. Росія розпочала п’ятиденну війну в Південній Осетії проти Грузії, таким чином вперше під приводом захисту своїх громадян та російськомовного населення порушивши суверенітет сусідньої держави та норми міжнародного права. За 8 років характер та масштаб загроз міжнародної безпеки критично змінився. Зокрема, модифікувалась загроза ісламського екстремізму, міжнародною коаліцією був повалений режим Каддафі в Лівії, в країнах арабського світу відбулась «арабська весна», війни на Близькому Сході спричинили міграційну кризу в Європі, Росія анексувала Крим та розпочала війну проти України на Донбасі. Багато з зазначених змін, звичайно, було складно передбачити військовим експертам, які складали «Першу стратегію оборони» в 2008 р.

Першою спробою переглянути основи оборонної політики пов’язані з публікацією в листопаді 2015 р. Центром дослідження міжнародної політики Університету Оттави консультативного документу під назвою «Канадська зовнішня політика оборони і безпеки».

Документ, складений робочими групами з розробки зовнішньої політики Канади, призначався новому прем’єр-міністру держави й окреслював політичні перспективи до 2030 року.  Положення «Канадської зовнішньої політика оборони і безпеки» були покладені в основу більш фундаментального документу під назвою «Огляд оборонної політики 2016», виданого Міністерством оборони Канади влітку 2016 р. Зазначений документ покликаний актуалізувати дискусії при підготовці нової стратегії оборони Канади, яка буде опублікована в 2017 р.

Згідно його положень, політика оборони Канади полягає в підтримці армії на високому рівні боєготовності та її використанні в якості важеля для зовнішньої політики. В документі підкреслюється значення невійськових аспектів та дипломатичних методів. Натомість військовий аспект, в першу чергу, полягає в проведенні гуманітарних місій, навчань та моніторингу ситуації. Також важливим є рівень підготовки персоналу та його оснащеність сучасним обладнанням. Канада покладається на комплексний підхід до побудови оборони, який полягає у взаємодії голів штабів військового та цивільного персоналу з урахуванням їх функцій (голова штабу військового персоналу займається командуванням, розробкою військових стратегій і т.д., а голова громадянського сектору – поставками, закупівлями і розподілом ресурсів, науковими розробками).

Ключовими завданнями збройних сил Канади є:

  • захист національної території – забезпечення безпеки громадян і здійснення суверенітету Канади;
  • захист Північної Америки, в партнерстві зі Сполученими Штатами;
  • сприяння міжнародному миру і безпеці, оскільки процвітання та безпека Канади залежать від стабільності ситуації в світі.

Пріоритет віддається багатофункціональності та багатовекторності – як обладнання, так і військового та цивільного персоналу. З цією метою створені мобільні групи для проведення операцій на національній території та за кордоном. Канада застосовує загальний підхід як на внутрішньому рівні (загальноурядовий – військові діють не одноосібно, а в партнерстві з усіма міністерствами уряду), так і на міжнародній арені (партнерство з США, іншими союзниками по НАТО, дії в ООН).

Канада виступає за спільні зусилля з підтримання миру в усіх регіонах світу. Занепокоєння викликають як державні загрози (російська агресія на сході України та балістичні ракети Північної Кореї), так і недержавні (тероризм та екстремізм на Близькому Сході на чолі з ІДІЛ). Також все більшого значення набувають кіберзагрози і способи протистояти їм.

Втім, пріоритетом для Канади залишається Арктика. Документ зазначає, що загрози в зазначеному міжнародному регіоні цілком реальні. Особливістю його охорони є дорожнеча виконання операцій, що становить додатковий виклик з огляду на тенденцію зменшення витрат на оборону. Також пріоритетною є сфера ліквідації стихійних лих і проведення пошуково-рятувальних операцій.

«Огляд оборонної політики 2016» вказує, що Канада безпосередньо зацікавлена в сприянні глобальному миру та безпеці з урахуванням географії, залежності від міжнародної торгівлі, зобов’язань за міжнародними договорами та прихильності до проектування ліберально-демократичних цінностей. Саме тому національна безпека Канади тісно пов’язана з міжнародною безпекою. Мир і безпека в світі залежать від ефективного багатонаціонального співробітництва. Документ зазначає, що «Канада традиційно прихильна колективній обороні, сильним альянсам і партнерствам, які необхідні для вирішення глобальних загроз».

Також Канада підкреслює свою вірність НАТО як основі трансатлантичної безпеки і вважає за необхідне брати участь в коаліційних місіях Альянсу. Оттава має намір продовжувати свою діяльність в ООН, входячи в десятку найбільших вкладників до бюджету організації. Вона робить свій внесок в модернізацію та розширення миротворчих операцій і тренування персоналу. Оборонний потенціал Канади залежить від стабільності і миру в усіх регіонах, тому Оттава віддає пріоритет міжнародним зусиллям. Прикладом можуть бути спільні зусилля для допомоги Україні з боку Канади і США.

Істотні зусилля Канада докладає в напрямку модернізації власних збройних сил, на які будуть покладені нові завдання оборонної політики. На сьогодні особовий склад Королівського канадського флоту нараховує  8 600 службовців. Канадський флот, розділений між Атлантичним і Тихоокеанським узбережжям, складається з 29 військових кораблів, підводних човнів і суден берегової оборони, а також допоміжних човнів. В січні 2015 р. був підписаний контракт на будівництво шести (а не восьми, як планувалось раніше) арктичних берегових катерів-ледоколів класу Harry DeWolf на верфях Irving Shipbuilding в Галіфаксі. Зазначені човни, які поступлять до складу флоту до 2021 р., суттєво вплинуть на спроможність Канади діяти в Арктиці. Проте перший корабель цього класу буде збудований лише в 2018 р., коли буде добудована арктична військово-морська база Канади Нанісівік, розташована на півночі країни – на Баффіновій Землі біля Гренландії. Найбільш критичним елементом Національної стратегії суднобудівних закупівель є перспективна програма будівництва канадських бойових кораблів (Single Class Surface Combatant Project), згідно якої з 2018 по 2033 рр. мають бути збудовані 15 кораблів, що замінять 3 есмінці типу «Ірокез» (два кораблі типу зняті з озброєння в 2015 р.; Athabaskan, збудований в 1972 р., все ще в складі ВМФ) та 12 фрегатів типу «Галіфакс». Загальна вартість програми дорівнює 42 млрд. доларів США. Креслення перспективного корабля базовані на франко-італійському фрегаті проекту FREMM та британському «Тип-26». Водночас ВМФ Канади зіштовхуються зі зростаючим викликом операційної ефективності. Зокрема, декомісія відразу двох допоміжних танкерів типу «Протектор», побудованих ще в середині 1960-х рр., ставить ВМФ Канади перед завданням пошуку допоміжних спроможностей на комерційній основі, допоки перший корабель типу «Квінстон» (на базі німецького танкеру типу «Берлін») не буде побудований в 2021 р. Так, наприклад, Королівський канадський флот уклав угоду щодо 40-денного використання танкеру Almirante Montt ВМФ Чилі (подібні угоди планується укласти також з Іспанією). Оновлення потребують й 12 човнів берегової охорони типу «Кінгстон», програма модернізації яких розрахована до 2020 р. та коштуватиме приблизно 100 млн. доларів США. Вони також мають бути замінені на новий перспективний тип човнів в середині 2020-х рр.. Чотири канадські дизель-електричні підводні човни типу «Вікторія» мають пролонгований термін служби до середини 2020-х рр. Варто відзначити, що зазначені човни були побудовані в Великобританії на початку 1990-х р. як тип «Апхолдер», проте перебували у складі Королівського флоту лише до 1994 р. В 1998 р. вони були придбані урядом Канади, згодом модернізовані й з 2003 р. перебувають у складі канадського флоту.

Канадська сухопутна армія нараховує приблизно 22 600 чоловік, дислокованих в чотирьох регіонах по всій Канаді. Вона має на озброєнні 120 основних бойових танків німецького виробництва «Леопард 2», легкі броньовані машини. До 2018 р. Канада має отримати 500 нових тактичних панцерних броньованих машин Textron TAPV. Машина створена на базі M1117 Armored Security Vehicle. Вона повинна замінити у збройних силах Канади транспортери RG-31 Nyala і діяти разом з бойовими розвідувальними машинами (БРМ) Coyote (194 екз. на озброєнні).

Варто зазначити, що основною причиною загибелі канадських солдат в Афганістані були підриви на мінах та саморобних вибухових пристроях, через що у 2009 р. була започаткована програма розробки «Тактичної Панцирної Патрульної Машини» (TAPV), у ході реалізації якої в конкурсі перемогла компанія Textron Systems, Inc, що у 2012 р. уклала контракт на виготовлення до 500 ТППМ Textron. Із 500 машин близько 200 планують використовувати у якості БРМ, решту — як БТР.

Іншою програмою, розрахованою до 2019 р., є модернізація бронетранспортеру LAV III виробництва американсько-канадської компанії General Dynamics Land Systems, що перебуває на озброєнні сухопутних військ Канади. Він створений на базі швейцарського бронетранспортера Piranha III 8×8. Модернізація 550 наявних одиниць техніки дозволить пролонгувати їх термін служби до 2035 р.

Королівські канадські військово-повітряні сили складаються з 13 200 осіб, дислокованих в 13 місцях по всій Канаді. Вони оснащені винищувачами, транспортними літаками, а також пошуковими і рятувальними повітряними човнами, спостережними та розвідувальними літаками. Крім відкритого конкурсу програми заміни 77 винищувачів CF-18 Hornet, що є найбільшою за обсягами фінансування, привертає до себе увагу закупівля Канадою до 2018 р. 28 багатоцільових палубних вертольотів CH-148, розроблених американським концерном Sikorsky для канадських збройних сил. Вони призначені для розміщення на фрегатах проектів 124 і 125, кораблів бойового забезпечення типу «Берлін» (проект 702). Модель може бути використана в якості протичовнового, транспортного та рятувального вертольота.

Оборонний бюджет в 2016 р. становить 18,64 мільярда канадських доларів. З них на персонал спрямовується 40%, операції та обслуговування – 34%, витрати на будівництво та придбання майна – 18%, пенсії та інші виплати – 7%, гранти – 1%. Низький рівень видатків на оновлення техніки у загальній структурі витрат зумовлює істотній виклик збереженню рівня обороноздатності Канади, особливо відносно розширення ролі ВМФ Канади в Арктичному регіоні.

Канада залишаєтсья істотнім міжнародним актором у сфері безпеки. Перемога лібералів на парламентських виборах в листопаді 2015 р. та формування нового кабінету міністрів на чолі з Джастіном Трюдо надали нового поштовху зовнішньополітичній активності Оттави, що відобразилось у поновленні союзницьких зобов’язань по стримуванню Росії на східному фланзі НАТО. Одним з проявів піклування Канади європейськими справами є допомога Україні в протистоянні російській агресії. Основним внутрішним викликом залишається скорочення видатків на оборону, що має бути компенсоване новою раціонально орієнтованою оборонною стратегією.

Нова оборонна стратегія Канади, що буде опублікована на основі «Огляду оборонної політики 2016 р.» в 2017 р., ґрунтуватиметься на ретельному аналізі довгострокової перспективи внутрішніх і міжнародних тенденцій та загроз. Зміна стратегічного балансу, прискорення скорочення витрат на оборону з боку США викликає переосмислення канадських інтересів та способів захистити їх. З моменту закінчення холодної війни канадські збройні сили перепрофілювалися з ведення звичайної війни до боротьби з повстанцями та асиметричної війни. Однак підйом Китаю, Росії, та інших потужних акторів відновив загрозу міждержавного симетричного конфлікту. Новий стратегічний ландшафт вимагає фундаментальної переоцінки цілей, а також розміру і форми збройних сил.