Огляд ситуації на сході України (1-15 жовтня 2016 р.)

oglyad-situacii-na-donbase

Студенти Донецького національного університету імені Василя Стуса розпочинають новий інформаційно-аналітичний проект – раз на 2 тижні для сайта “Огляд міжнародної безпеки” готуватиметься детальний огляд ситуації на сході України. До вашої уваги перший дайджест, який охоплює питання зовнішньої політики та характеристику подій на тимчасово непідконтрольних Україні територіях Донецької та Луганської областей.

Геополітична ситуація

Політична ситуація

Соціально-економічна ситуація

Гуманітарна ситуація

Військова ситуація


Геополітична ситуація

Перша половина жовтня 2016 року відзначилась для України продовженням зовнішньополітичного діалогу із західними партнерами щодо врегулювання військового конфлікту на Донбасі.

Європейські лідери вкотре підняли питання про необхідність дотримання Мінських угод усіма сторонами переговорного процесу стосовно ситуації на сході України. Канцлер Німеччини Ангела Меркель та президент Франції Франсуа Олланд під час телефонної розмови з російським президентом Володимиром Путіним 12 жовтня 2016 року заявили про важливість Мінських угод і домовилися активізувати консультації в різних форматах. Члени Нормандської четвірки також обговорили можливість проведення саміту щодо кризи на сході України, у тому числі піднімалося й питання участі в заході українського президента Петра Порошенка. Київ наголосив на необхідності розробити до зустрічі чорновий варіант «дорожньої карти» з імплементації Мінських домовленостей, яка має визначати послідовність безпекових та політичних кроків із врегулювання ситуації на Донбасі.

Виконання Мінських угод досі гальмується через значну кількість обставин, проте найскладніша ситуація наразі склалася довкола обміну військовополоненими. Українська влада та проросійські сепаратисти повсякчас називають різну кількість бранців. ОБСЄ, що виконує спостережну місію на Донбасі, не може пришвидшити обмін, поки Київ та бойовики не узгодять списки полонених. Обидві сторони намагаються використати бранців, аби вимагати поступок в інших питаннях, зокрема, щодо проведення виборів на окупованій території та відновлення контролю Україною над східним кордоном. Разом з тим президент Російської Федерації продовжує покладати відповідальність за невиконання Мінських угод на Україну і пов’язує це із питанням Закону про особливий статус Донбасу. Влада Кремля вкотре робить заяву про те, що саме Сполучені Штати значною мірою несуть відповідальність за «державний переворот» в Києві, а анексія Криму Росією була кроком у відповідь на ініціативне прохання російськомовних жителів півострова.

Українське питання знову стало темою обговорення на засіданні ПАРЄ. 12 жовтня 2016 року Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила дві резолюції щодо України – про наслідки російської агресії та про права людини на українських територіях, непідконтрольних Києву. Зокрема, було ухвалено рішення продовжити покарання для делегації Росії щодо її участі в роботі Асамблеї. У назві резолюції про наслідки російської агресії слова «конфлікт в Україні» замінили на «російську агресію в Україні». Також з ініціативи української делегації у тексті резолюції з’явився абзац про засудження виборів до Держдуми Росії в окупованому Криму. ПАРЄ також висловила стурбованість порушеннями режиму припинення вогню на Донбасі, забороною Меджлісу в Криму, перешкодами для роботи правозахисників і преси. Так, під час засідання було наголошено на тому, що спостерігачі ОБСЄ продовжують стикатися з обмеженнями в роботі – переважно вони накладаються з боку озброєних груп «народних республік». На Донбасі досі є випадки позасудових вбивств, незаконних арештів, тортур (хоча зараз подібна практика не так поширена, як у найгарячіший період конфлікту). В міжнародних правозахисних організацій є задокументовані випадки таких дій також і українською стороною, зокрема СБУ. ПАРЄ наполягає на тому, що наразі єдиним шляхом розв’язання конфлікту є Мінські угоди. Тому обидві сторони мають їх виконувати. Проте тут же вказується, що В нинішньому вигляді угоди конфлікт не вирішили, а лише частково заморозили.

Через таке «замороження» війни на сході України, а також кризу всередині ЄС та події навколо Брекзіту, увага основних політичних сил Євросоюзу до потенціалу стримування Кремля суттєво знизилась. Тим не менш, у ЄС і надалі вважають анексію Криму Росією незаконною і такою, що суперечить нормам міжнародного права. А відтак, санкції, запроваджені через неї, навряд чи можуть бути скасовані в найближчому майбутньому. Саме на кінець 2016 року припадатиме вирішення цього дипломатичного питання у форматі ЄС. Санкції проти Росії через анексію Криму і конфлікт на Донбасі, а також питання повної ратифікації Угоди про асоціацію та надання Україні безвізового режиму будуть головними темами обговорення на саміті Україна-ЄС, запланованому на 24 листопада цього року.

Продовжується співпраця в рамках партнерства України з Північноатлантичним альянсом. 12 жовтня 2016 року у Дніпрі відбулося засідання Міжпарламентської ради Україна-НАТО. Під час заходу пройшли зустрічі західних партнерів із першим заступником керівника Об’єднаного штабу центрального управління СБУ в зоні проведення АТО, керівництвом сектору оборони «М» (Маріуполь), представниками Адміністрації Державної прикордонної служби та командирами військових частин. На порядку денному обговорювалися питання реформування оборонного сектору України, СБУ, підготовки нового законопроекту з національної безпеки, встановлення повноцінного парламентського контролю над бюджетом Міністерства оборони, а також звітності Генштабу не лише президенту, а й українським парламентарям. У контексті ситуації на Донбасі серед представників обох сторін був застосований комплексний підхід до розуміння стану справ в Україні. Представники НАТО та українська сторона проговорили питання відмежування, розведення військ і потреби вдосконалити моніторингову місію ОБСЄ.

Тим часом ситуація на сході України продовжує впливати на сприйняття Північноатлантичного альянсу країнами колишнього соцтабору. Згідно з доповіддю Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні, представники уряду та експерти з питань безпеки в країнах Балтії та Польщі мають недостатньо довіри до НАТО як організації, що зможе захистити їх у випадку нападу Росії. Такий висновок працівники аналітичного центру зробили на основі аналізу поглядів політичних лідерів зазначених держав стосовно безпекової ситуації у Східній Європі. Недовіра Брюсселю пов’язана із занепокоєнням держав у зв’язку з військовою силою Росії, її потенціалом в кіберпросторі, пропагандистською потужною кампанією, а також із відсутністю консенсусу всередині НАТО стосовно вироблення спільної політики щодо військової агресії Російської Федерації у Криму та на сході України. Саме тому військово-політичний конфлікт в Україні, незважаючи на внутрішні політичні та соціальні виклики в державах ЄС та НАТО, продовжує привертати увагу з боку міжнародного співтовариства та впливає на розвиток безпекової ситуації у східноєвропейському регіоні.

Політична ситуація

2 жовтня у так званих «ДНР/ЛНР» відбулося попереднє голосування  – “праймеріз”. Його метою, за заявами бойовиків, було “обрання найкращіх претендентів на посади мерів, депутатів міських та місцевих рад, а також голів селищ Андріївка, Олександрівка, Оленівка, Ларино, Любівка, Старомихайлівка та міста Моспіно”. За різними оцінками кількість учасників “праймеріз” сягає від 50 000 до 343 000. Бойовики також заявляють, що попереднє голосування не суперечить Мінським угодам й відповідає стандартам ОБСЄ. Однак, Київ наполягає, що ніякого “попереднього голосування” досягнуті домовленості, як і українське законодавство, взагалі не передбачають, а вибори можуть проводитись тільки за українськими законами після покращення ситуації з безпекою, виведення важкого озброєння й передання Україні контролю над державним кордоном.

Втім, іншої думки, щодо цієї проблеми дотримуються наші західні партнери. Так, Президент Франції Франсуа Олланд заявив, що вважає проведення місцевих виборів на Донбасі більш пріоритетним, ніж повернення Києву контролю за українсько-російським кордоном. Він підкреслив, що Україна отримає контроль над кордоном вже після виборів – саме такий порядок, за його словам, передбачений Мінськими домовленостями.

Схожу позицію розділяє й російський уряд. “Всі ці питання становлять єдиний комплекс правових гарантій забезпечення прав населення Донбасу. Тільки після їх реалізації можливе відновлення контролю центральної влади над кордоном”, – заявив постійний представник РФ при ОБСЄ Олександр Лукашевич.

У відповідь на такі заяви президент Порошенко наголосив, що Україна не виконуватиме політичну частину Мінських домовленостей до тих пір, доки не буде виконана безпекова складова. Порошенко нагадав, що заходи з відновлення безпеки передбачають цілковите припинення вогню, виведення іноземних військ й відновлення контролю Києва над неконтрольованими ділянками українсько-російського кордону.

Очевидно, що для української сторони проведення виборів без контролю за власним кордоном є неприпустимим, адже така ситуація створюватиме широке поле для політичних махінацій та фальсифікацій з ціллю введення сепаратистських елементів в політико-правове поле України. Дуже показовим у рамках обговорення цієї проблеми є відмова Росії від пропозиції української сторони передати контроль над російсько-українським кордоном якщо не українським прикордонникам, то хоча б представникам моніторингової місії ОБСЄ.

Так чи інакше, на сході України спостерігається певний поступальний процес у безпековій сфері. Однак, у зв’язку з розведенням військ, загострилось питання ефективності моніторингової місії ОБСЄ. Українська сторона висловила занепокоєння тим фактом, що місія доглядає ділянки розведення військ не цілодобово. Замість передбаченого рамковим рішенням моніторингу на постійній основі спостерігачі спеціальної моніторингової місії ОБСЄ здійснюють його в районі Золотого з 8:00 до 17:00, а в районі Петровського – з 9:00 до 16:00. Однак, за даними Спільного центру контролю і координації, обстріли в районі Золотого і Петровського здійснюються саме в нічний час. Більше того, «Українська правда» наводить слова близького до Мінського процесу джерела, який стверджує, що «у щоденних звітах факти обстрілів або не фіксуються, або подаються як такі, що відбуваються поза ділянками розмежування… Є й навмисні фальсифікації інформації».

На ці звинувачення експерти моніторингової місії ОБСЄ зазначають, що наразі не здійснюють в темну пору доби моніторинг на ділянках розведення сил  з міркувань безпеки. Вони нагадують, що сторони не забезпечили розмінування території, як зобов’язувались зробити відповідно до угоди. Спеціальна моніторингова місія також підкреслює, що патрулювання у нічний час не є обов’язковою умовою для розмежування. «Присутність експертів ОБСЄ не гарантує дотримання режиму припинення вогню. Це сторони повинні стежити за нашими звітами, усувати фактори, що перешкоджають нашому моніторингу і запобігати насильству», – заявили в ОБСЄ.

В цілому, як ми бачимо, в ЗМІ яскраво вимальовується новий інформаційний вектор. Якщо раніше події на сході України стосувались переважно безпекової сфери, то наразі ми спостерігаємо загострення уваги на політичній складовій. Різко зросла кількість матеріалів, пов’язаних з Мінським процесом та майбутніми виборами на Сході, які передбачені в його рамках. Це, перш за все, пов’язано з активними переговорами між українським урядом та західними партнерами у першій половині жовтня. Однак, не можливо ігнорувати й той факт, що конфлікт на сході України дедалі більше набуває рис «замороженого». Покращення безпекової ситуації спровокувало активне обговорення щодо реалізації політичної частини Мінських домовленостей. Втім, внаслідок діаметрально протилежних позицій сторін, переговори передбачувано зайшло в глухий кут.

В той час як ЗМІ провокують подальше обговорення Мінського процесу, інші сили намагаються взяти ситуацію в свої руки. Народний депутат від партії «Батьківщини» Надія Савченко, за інформацією журналіста Олексія Мацуки, намагалась потрапити до Донецька для зустрічі з лідером угруповання «ДНР» Захарченко. Савченко, в свою чергу, спростовує інформацію про поїздку до Донецька, однак підтверджує, що зустрічалась з людьми, які брали її в полон, в прикордонних ділянках до сірої зони. Незважаючи на заяви Савченко, «Народний фронт» вимагає від Служби безпеки України розслідування обставин цієї поїздки. За словами представника «Народного фронту» Юрія Берези, СБУ повинна виявляти та розслідувати факти візитів українських політиків і чиновників в Росію та на окуповані території.

Соціально-економічна ситуація

Соціально-економічна ситуація на сході України в першій половині жовтня залишалася напруженою. Завищені ціни, спровоковані нестачею продовольства, палива й медикаментів, підвищили активність на чорному ринку. Бойові дії, знищення економічної інфраструктури й фінансові махінації сепаратистської влади лише загострюють ситуацію. Це змушує багатьох мешканців окупованих регіонів повністю покладатися на гуманітарну допомогу, або періодично наводити зв’язки з місцевими угрупованнями контрабандистів.

Контрабанда на тимчасово окупованих територіях на сьогоднішній день є серйозною проблемою для української влади. Найбільш прибутковими для контрабандистів залишаються торгівля українським вугіллям й російською нафтою. Контрабандне паливо все частіше продають в роздріб автомайстерням й станціям шиномонтажу на тимчасово окупованих територіях. Так, Служба безпеки України періодично публікує репортажі про викриття самодільних нафтопроводів, які простягаються на десятки кілометрів.

Не менш прибутковим й, очевидно, ще більш небезпечним, є контрабанда зброї – як до тимчасово окупованої території, так й за її межі. “Україна – пост-радянська країна, один з найбільших у світі виробників зброї, а також країна, яка вже давно є основним каналом для постачання незаконного озброєння, більша частина якого зосереджена в неймовірно корупційному Одеському порту. Збройний конфлікт й хаотичні, неконтрольовані бойовики збільшують ризик того, що цей незаконний ринок вийде з під контролю”, – пише The Washington Post.

Великі обсяги й прибутковість контрабанди породжують зіткнення інтересів між лідерами бойовиків, а іноді й цілими угрупованнями. Показовим є вбивство Євгена Жиліна – одного з активних учасників сепаратистських заворушень на сході України. Джерело російської газети “Коммерсант” повідомляє, що причиною злочину стала саме суперечка за контроль над продажем палива й вугілля.

Однак, незважаючи на надприбутки від незаконно обігу енергоносіїв, найбільш поширеним явищем є контрабанда товарів першої необхідності й продовольства. Так, в окупований Донецьк під видом металобрухту провозились ліки, одяг та навіть будматеріали, кондиціонери й меблі. Ця схема була нещодавно викрита правоохоронцями м. Костянтинівка Донецької області. “Металобрухт належав підприємству, яке мало дозвіл на перевезення металу. А промислові товари, які були знайдені у вантажі, перевозилися без документів”, — цитує Громадське.TV.

Так чи інакше, значна частина контрабандних товарів потрапляє на окуповані території руками місцевих мешканців. До таких дій мешканців тимчасово окупованих територій підштовхує надзвичайно складна соціально-економічна ситуація. На щастя, вона дещо покращується зусиллями гуманітарних організацій. Наприклад, Міжнародний комітет Червоного Хреста повідомив про безпрецедентне рішення, а саме – про готовність сплатити рахунки жителів Луганської області за електроенергію, щоб запобігти ризику припинення водопостачання для 600 тисяч українців. Як повідомляється в прес-релізі на сайті організації, цей крок допоможе людям, які проживають по обидві сторони від лінії зіткнення в Луганській області. Згідно з інформацією організації, на водонапірних станціях області через несплату рахунків вже більше тижня відсутнє електропостачання. Відсутність енергопостачання, зокрема, впливає на роботу Західної фільтрувальної станції, що живить систему водонапірних станцій “Карбоніт”, яка забезпечує водою населені пункти Первомайськ, Стаханов, Брянка та Алчевськ. Також почалися перебої в роботі Петровського водозабору, який обслуговує окупований Луганськ.

Схожа ситуація спостерігається й в окупованому Донецьку. 12 жовтня КП “Донецкгорводоканал” відключив від водопостачання боржників у селищі Шахтобудівників. “Донецкгорводоканал” стверджує, що боржників декілька разів попереджали про можливість відключення від центрального водопостачання, однак не дочекались жодної реакції з їхнього боку. Місцеві мешканці, в свою чергу, відкрито не критикують дії окупаційної влади. Однак, у неформальній розмові кажуть, що вижити на допомогу від так званої «ДНР» неможливо. “Вони вимагають платити, але, по-перше, наші гроші йдуть не постачальнику послуг, а у кишені цієї влади. По-друге, у нас немає ні зарплатні, ні роботи, щоб оплачувати (комунальні платежі), нехай й за низькою ціною”, – цитує місцеву мешканку “Donbass.UA”.

Значною проблемою на Донбасі дійсно є відсутність роботи. Більша частина приватних компаній, які забезпечували місцевих мешканців робочими місцями,  більше не функціонує. Наприклад, Генеральний директор і партнер компанії WOG Сергій Корецький повідомляє: “На Сході у нас є 16 повністю зупинених АЗС. Це небагато, якщо порівнювати із загальною кількістю заправок компанії. Дві заправки напівзруйновані, майно інших розкрадено мародерами”.

Так чи інакше, незважаючи на складну соціально-економічну ситуацію та значні безпекові проблеми, Міністерство з питань окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб розробляє проекти з відновлення Донбасу. “За словами міністра з питань окупованих територій Вадима Черниша на відновлення Донбасу та реалізацію проектів з відновлення і розбудови миру міністерству потрібно щонайменше півтора мільярди доларів. Більшість коштів це й інші подібні установи, які займаються Донбасом, наразі отримують від міжнародних донорів. Але деякі з них припиняють допомогу, бо через бюрократичні проблеми, відсутність комунікації між міністерствами важко прослідкувати, куди насправді витрачаються виділені гроші. Відсутність довіри з боку донорів, корупція та реформи, які не працюють, можуть дорого коштувати державі”, – саме про це йдеться в інтерв’ю Вадима Черниша Громадському.TV.

Окрім цього міністр з питань окупованих територій та вимушено переміщених осіб підняв проблему механізмів виплати соціальної допомоги мешканцям безпосередньо окупованих територій. Він заявив, що наразі такий механізм не знайдено, адже самозвані ДНР/ЛНР блокують зусилля українського уряду. Тимчасовим виходом з ситуації міністр бачить запуск двох мобільних банків, які б курсували поблизу контрольних пунктів й дозволяли громадянам України знімати гроші за умови обов’язкової верифікації. “Ми ж не знаємо, скільки пенсіонерів виїхало в Росію, скільки померло. Ми маємо знайти механізм, щоб кошти не дісталися тим, хто там обдирає цих пенсіонерів. Але має бути не лише одностороннє бажання України.”, – резюмує Вадим Черниш.

Гуманітарна ситуація

В першій половині жовтня гуманітарна ситуація на сході України  продовжувала залишатись напруженою. Незважаючи на це, Міжнародний Комітет Червоного Хреста робить усе можливе для стабілізації існуючого стану. Про це свідчать результати діяльності Комітету (лише за вересень було оглянуто 814 жителів із 10 селищ Луганської області, а також проведено систематичні тренінги волонтерів з надання першої невідкладної медичної допомоги та мінної безпеки).

1 жовтня 2016 р. у м. Сєвєродонецьк Луганської області пройшов “Фестиваль миру і безпеки”, який організувала Данська група у справах біженців, Данська група з розмінування та Дитячий фонд ООН (UNICEF). Головною метою події було ознайомлення жителів із комплексом дій у разі збройного нападу.
4 жовтня 2016 р. у Києві пройшла координаційна зустріч керівництва Товариства Червоного Хреста і Комісії з питань молодіжної політики та волонтерства. Питання щодо гуманітарної ситуації на сході України не залишилось осторонь і цього разу.

12 жовтня 2016 р. у м. Сватово Луганської обл. районна організація Товариства Червоного Хреста України провела акцію із санітарно-просвітницької роботи серед населення щодо засобів індивідуального захисту та профілактики грипу.

За згаданий проміжок часу відбулась ціла низка акцій та заходів, спрямованих на підтримку мирних жителів, що знаходяться у межах конфлікту на сході України та потребують допомоги. Зокрема, мова йде про захід у рамках проекту Mercy Corps “Я хочу з тобою товаришувати”, завданням якого було покращити емоційний та психологічний стан людей, які постраждали внаслідок проведення військових дій у зоні АТО, покращити обізнаність жителів окупованої території із планом дій при ситуаціях, коли людина знаходиться поруч із вибухонебезпечним об’єктом.

Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі», яка складається із 17 громадських правозахисних організацій, опублікувала вже другий електронний щомісячник, у якому надається інформація щодо порушень прав людини, які спостерігаються у ході розвитку збройного конфлікту на сході України.

Говорячи про гуманітарний вимір конфлікту, варто зупинитись на деяких практичних прикладах. Вже третій рік жителі села Чермалик, що на Донеччині, піддаються регулярним обстрілам, і незважаючи на те, що в останній час назву цього села не так часто чутно по новинах, гуманітарна ситуація залишається напруженою. Стрілянина йде в нічний час, тому вдень можна ходити по вулицях, не падаючи від раптових звуків залпів чи розривів. У селі працюють два магазини, але щоб отримати кваліфіковану медичну допомогу чи запастись медичними препаратами, які можуть стати в нагоді у будь-яку хвилину, доводиться їхати аж у Маріуполь. Втім, наразі питання на кшталт недостатньої кількості робочих місць та закриття аптек відійшли на задній план, бо з’явилось нагальніше – відсутність питної води.

Трьохізбенка – ще одне село, яке знаходиться на лінії зіткнення, але вже на Луганщині. Його історія не менш трагічна. Тут майже кожне подвір’я зачепили обстріли, та й люди мають спокійне та смиренне ставлення до смертей, бо це стало буденністю. Жителі вирощують соняшники, огірки, помідори, але продавати нікуди, у сусідніх селах людей залишилось небагато, та й купувати немає за що, а до Сєверодонецька дорога довга та небезпечна.

Обстріли залишаються важливою проблемою. 4 жовтня 2016 р. проросійські бойовики обстріляли школу в житловому районі Мар’їнки. Цього разу значних матеріальних збитків зазнала школа №2, що знаходиться в районі пр. Дружби. Обстріл відбувся вночі, тому нікого, окрім охоронця, не було в приміщені – на щастя, обійшлося без жертв. 14 жовтня 2016 р. внаслідок масштабного обстрілу п’ять житлових будинків зазнали руйнувань. Таким чином, за останній тиждень у місті було пошкоджено вісім будинків та поранено 63-річну жінку.

5 жовтня 2016 р. у Макіївці вибухнули боєприпаси, привезені з Росії. Як наслідок, було пошкоджено сім шкіл, три дитячих садочки та лікарня. Також постраждали і житлові будинки, половина міста залишилась без електроенергії, було знеструмлено шахту.

Неприємний інцидент із обстрілом цивільних будівель стався і в селищі Водяне Донецької області. Бойовики відкрили вогонь із САУ калібром 152-мм. У результаті постраждало мирне населення та спалахнула пожежа, що поширилась на кілька житлових будинків.

Опублікований звіт Спеціальної моніторингової місії (СММ) ОБСЄ в Україні свідчить про вкрай неспокійну гуманітарну ситуацію, що склалась у межах нашої країни. В звіті значна увага приділяється питанню внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та проблемам, із котрими вони зіштовхуються: безробіття, відсутність відповідного житла за доступною ціною, недостатня соціально-економічна захищеність. Внутрішнє переміщення вже призвело до того, що члени родин віддалились один від одного, насамперед, через відсутність належного спілкування. Більшою мірою це стосується дітей, батьки яких залишились на окупованій території. Звіт базується на результатах обговорення ситуації із постраждалими внаслідок конфлікту, що проходило в 19 областях. Неодноразово люди наголошували на тому, що на нових місцях їх зустрічали із розумінням та співчуттям, а через деякий час, коли ресурси почали вичерпуватись, переселенці відчули безпорадність.

У прес-службі Міністерства соціальної політики повідомляють, що за 2016 рік вже було витрачено близько 2.5 млрд. гривень на виплати для ВПО. В Україні проживає 1 млн. 696 тис. 326 внутрішніх переселенців. Втім, якщо порівнювати дані станом на 3 та 10 жовтня, слід зазначити, що за тиждень на обліку стало перебувати на 371 особу менше.

Голова СММ ОБСЄ в Україні продовжив закликати сторони конфлікту до дотримання режиму тиші, апелюючи до надважкої ситуації, в якій знаходяться жителі Донбасу, передусім – діти. Посол Ертулур Апакан також зазначив, що цивільне населення платить зависоку ціну в існуючому конфлікті та запевнив, що СММ зробить усе можливе задля нормалізації життя людей.

У представництві Української Гельсінської спілки з прав людини повідомляють, що за останній час поменшало випадків відбирання житла та відвертого розкрадання майна у межах військового протистояння. Сюди відносяться дані як щодо особистої власності громадян, так і стосовно різнотипних торгових центрів, супермаркетів, автосалонів тощо. Тим часом, збільшується кількість позовів щодо компенсації майнових втрат у національних та міжнародних судах.

Отже, гуманітарна ситуація на території збройного протистояння залишається вкрай нестабільною. За останні два тижні неодноразово спостерігалися посягання на життя мирних жителів. За їхніми свідченнями, перебування під постійними обстрілами є нестерпним, “але залишається лише сподіватись на скоріше відновлення спокійного життя”.

Військова ситуація

Станом на першу половину жовтня 2016 р. можна констатувати відсутність ознак здійснення масштабного та інтенсивного воєнного сценарію з боку «ДНР/ЛНР». Обстріли українських позицій пов’язані з тактичною метою пропагандистського характеру – в разі “відповіді” звинуватити Збройні сили України в порушенні “режиму тиші”.

Головною подією стало розведення військ згідно домовленостей Трьохсторонньої контактної групи  від 21 вересня, за якими у трьох місцях на лінії зіткнення – Петровське (Донецька обл.), Золоте та Станиця Луганська (Луганська область) – сторони мали відвести свої сили в зони безпеки площею 2 на 2 км, щоб унеможливити використання стрілецького озброєння.

2 жовтня у Золотому успішно відбулося розведення при верифікації СММ ОБСЄ. Треба відмітити, що більше року бойовики на цій ділянці блокували перетин лінії зіткнення для мирних мешканців. Швидкий процес розведення пояснюється незацікавленістю бойовиків проводити в районі Золотого якісь військові операції, намагаючись створювати неприємності українським військам з флангів біля Попасної та Кримського.

3 жовтня на ділянці Петровське-Богданівка процес розведення сил був зірваній через обстріл та запуск незаконними формуваннями  БПЛА  над позиціями сил АТО. Втім, 7 жовтня сторонам все ж вдалося виконати домовленості. На  українських позиціях почався процес встановлення спостережних пунктів для офіцерів СЦКК та ОБСЄ. Через побоювання можливого  захоплення  та загрози Волновасі мешканці міста та навколишніх селищ провели протестний мітинг проти відведення українських сил з позицій. На заході були присутні й військовослужбовці, які теж не були задоволені наказом. У той же час голова Донецької ВГА П. Жебрівський запевнив, що у разі агресивних дій ЗСУ повернуться на позиції за 10 хвилин і зможуть дати належну відсіч ворогу. Цей напрямок дуже важливий для обох сторін. З одного боку, російсько-сепаратистські війська при теоретичному наступі, перерізаючи трасу Слов’янськ-Маріуполь, не вдаючись до штурму останнього з землі, створюють  загрозу оточення приазовському сектору з залученням т.зв. “морської піхоти ДНР“. Цю версію підтверджують дані волонтерського розвідувального співтовариства «Inform Napalm», що  заявило про концентрацію ворожої техніки у Роздольному, за 10 км від Петровського, у кількості 15 одиниць. Теоретично це достатньо для прориву та рейду в тил захисників Маріуполя. З іншого боку, для ЗСУ ця територія – плацдарм для остаточного оточення Докучаєвська, атаки на бази «ДНР» у Старобешевому та Комсомольському, виходу до державного кордону.

Набагато складніша ситуація склалась у Станиці Луганській, де проукраїнські громадяни заявили, що ляжуть під танки, якщо українські війська відійдуть і залишать місцевих жителів один на один з російськими окупантами. Бойовики, розуміючи важливість даного містечка, заявляють, що відвели сили на нові позиції. Високі пороги р. Сіверський Донець в цьому районі з боку «ЛНР» дозволяють їм уважно слідкувати за позиціями сил АТО та в разі потреби здійснити напад. Тим паче 0 блок-пост бойовиків знаходиться на контрольованому українською стороною березі. Єдине, що може якось заспокоювати місцевих жителів – це затягування часу, обстріли та не розмінування позицій, через що СММ ОБСЄ заявило, що не може здійснювати моніторинг виконання домовленостей, а для розведення сторін потрібно сім днів повної тиші.

Загалом положення на фронті характеризується високою інтенсивністю використання різних калібрів мінометів, гранатометів, БМП та САУ. Кількість мін, що прилітають на українські позиції, коливається від 200 до 700 на добу. Фактично кожен день не обходиться без 3-5 поранених, іноді навіть є загиблі.

Географія напруження дедалі змінюється від авдіївської “промки” та Світлодарської “дуги” до маріупольського напрямку, де починаючи з 11 жовтня зросли обстріли на ділянці Саханка-Павлопіль-Водяне-Широкіне. Дуже гаряче було 14 жовтня, коли  бойовики, увійшовши великими силами  в “сіру зону”, зробили спробу вибити ЗСУ з позиції в Водяному. Ейфорія в соцмережах на сепаратистських форумах супроводжувала цей бій. Але згодом українські підрозділи застосували таку саму тактику, як у Мар’янці влітку 2015 та нанесли вогневе ураження по російсько-сепаратистським військам. Останні відступили, зазнавши значних втрат.

Отже, можно зробити висновок, що ситуація в зоні АТО продовжує залишатися небезпечною. Кремль та бойовики намагаються впровадити через “Мінськ” стратегію зі створенням т.зв. “зон безпеки”, де в Золотому – демонструють щирість виконання домовленостей, у Станиці Луганській –  створюють конфліктну ситуацію через неможливість їхнього виконання, у Петровському – готуються до стратегічного наступу. Не можна виключати й того, що це є елементом тиску на Україну – задля нав’язування умов у політичній площині. В той же час треба констатувати, що наразі Росія не може наважитись здійснити будь-які масштабні  військові дії, хоча й не полишає намірів турбувати Маріуполь та інші фронтові міста. Та й Україні слід замислитися щодо можливості у випадку контрнаступу здійснити рейд на Новоазовськ, а там і до кордону. Але в цьому випадку залишається питання – як бути з політичною волею та згодою Заходу на такі дії?