Розрив україно-російських дипломатичних відносин: плюси та мінуси

Обидві точки зору на проблему мають авторитетних прихильників, які апелюють до конкретних аргументів та факторів

ukraine-russia-breaking-off

Микола Замікула

English version

Питання щодо необхідності розірвати дипломатичні відносини з РФ в умовах здійснюваної нею гібридної агресії неодноразово підіймалося на найвищому рівні в Києві. В найближчому майбутньому можна очікувати повернення до нього. Як прибічники, так і супротивника такої міри мають свої аргументи на підтвердження зайнятої позиції. Детальний аналіз їхніх точок зору допоможе оцінити ситуацію. 

МІНУСИ

Політичний аспект

  • зникнення прямого каналу комунікації між українською та російською владою. Виключення двосторонніх контактів зробить неможливим переговорний процес щодо мирного врегулювання в багатосторонньому форматі (Тристороння контактна група, Нормандський формат тощо). Голова парламентського комітету з питань закордонних справ Анна Гопко відзначає, що «З Росією у нас різні відносини, є Тристороння контактна група. Хто там буде представляти Україну [у випадку розриву дипломатичних відносин]?».
  • необхідність пошуку третьої сторони, яка має представляти інтереси України в Росії (як приклад – російсько-грузинські відносини формуються за посередництва Швейцарії). Наразі кандидатура подібного посередника, здатного належним чином виконувати ці обов’язки, є невизначеною. В будь-якому разі можливості вирішення проблемних питань за допомогою механізмів посередництва будуть вужчими, аніж у випадку двосторонніх контактів.
  • зменшення можливостей захисту інтереси українських фізичних та юридичних осіб на території РФ. Станом на березень 2016 року за даними МЗС в Росії перебувало близько 4 млн. українських громадян. Посол з особливих доручень МЗС України Дмитро Кулєба відзначає, що «В Росії живуть мільйони українців. Тому наше посольство зараз там виконує, в першу чергу, дві функції – консульська допомога, консульське обслуговування українських громадян… У людей виникає величезна кількість проблем. Йде війна, але життя ніхто не відміняв, люди приходять за довідками, паспортами, документами, їм потрібно надавати допомогу». Також ускладниться надання необхідного захисту незаконно утримуваним на території РФ українським громадянам. «Ми втрачаємо можливість витягувати з російських катівень українських громадян. Ви бачите, яку сьогодні погоню за українцями на своїй території влаштувала Російська Федерація… Ми відразу втрачаємо можливість захищати ті мільйони українських громадян, які знаходяться на тій території» каже директор політичного департаменту МЗС України Олексій Макєєв.

Соціальний аспект

  • потенційне введення візового режиму (при цьому отримання візи на в’їзд вимагатиме звернення до третьої сторони). Це суттєво ускладнює трудову діяльність українців на території РФ. Потреба оформлювати робочу візу обмежує доступ до робочих місць. В результаті збільшиться рівень безробіття та соціальної напруги в українському суспільстві.
  • використання візового питання російською пропагандою (формат реклами випадків, коли окремі родини, що проживають по різні боки кордону, не мають можливості зустрітися та відвідати родичів) для загострення ситуації.

Економічний аспект

  • скорочення фінансових надходжень в українську економіку від заробітчан у РФ (до 2 млрд. доларів США щорічно).
  • Створення приводу для перегляду україно-російських економічних та торгівельних угод (в тому числі – в сфері торгівлі енергоресурсами), укладених державними компаніями.
  • зменшення обсягів взаємної торгівлі. Незважаючи на падіння долі РФ в структурі зовнішньої торгівлі України (з 31,8% у 2010 р. до 16,3 % в 2015 р.; в 2016 році зменшення обсягів продовжується) вона все ще посідає перше місце серед країн-партнерів.

Ідеологічний аспект

  • ініціатива щодо розриву дипломатичних відносин з РФ з боку України може бути розцінена на Заході як ознака взятого Києвом курсу на ескалацію конфлікту. В очах громадськості Україна буде нести відповідальність за загострення кризи, що негативно позначиться на її іміджу. За словами члена парламентського комітету з питань закордонних справ Володимира Арьєва, «Україна не могла піти на цей крок лише тому, щоб продемонструвати своїм партнерам в світі, які нас підтримують, свою цивілізованість та готовність вирішення конфлікту мирним шляхом».
  • розрив дипломатичних відносин – важливий інструмент в дипломатичній боротьбі. Це вимагає його адекватного та своєчасного використання задля досягнення вдалого ефекту. Невчасні дії залишать України без останнього козиря. Голова правління Міжнародного центру перспективних досліджень Василь Филипчук пише, що «Розрив дипломатичних відносин – серйозний крок і має сенс, коли є частиною глобальної стратегії. Чи є в парламенту та президента план, як діяти далі? Поки що все це політична декларація… Розривати дипломатичні відносини треба було в 2014 році, коли Росія напала на Україну. Тоді це було розумно та логічно».

ПЛЮСИ

Політичний аспект

  • розрив дипломатичних відносин де-юре закріпляє той характер україно-російського діалогу, ту позицію Росії щодо української влади, яка де-факто існує з 2014 року. Голова Благодійного фонду «Майдан закордонних справ» Богдан Яременко підкреслює, що «В дипломатичних відносинах між двома країнами зараз немає ніякого сенсу. Вони встановлюються між державами, які визнають одна одну та хочуть розвивати відносини. Сьогодні Росія фактично не визнає Україну в тих кордонах, які встановлені. Враховуючи, що РФ веде проти нас війну, присутність її дипломатів на території країни означає, що ми допомагаємо агресору воювати проти нас… Росія сьогодні не є правовою державою, закони там не діють, через що українські консули не можуть виконувати в повній мірі свої обовязки перед громадянами України… Я вважаю, що нічого поганого для рядового українця в розриві дипломатичних відносин немає. Більше того, громадяни України будуть політично більш захищені».
  • Розрив дипломатичних відносин не обов’язково несе за собою припинення консульських відносин. Це залишає українським дипломатам інструментарій для надання допомоги українським громадянам за кордоном. В той же час Кремль в будь якому разі не виконує в повному обсязі взяті на себе забов’язання та навіть при наявності дипломатичних відносин перешкоджає діяльності українських дипломатів на російській території. Колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко пише: «Маючи такого «партнера», як Російська Федерація, будь-які міжнародно-правові норми так чи інакше не діють. Зараз між Україною та РФ дипломатичні відносини продовжують існувати; питання в завданні – чи допомогли вони захистити… сотні наших полонених, які залишаються по той бік кордону?».
  • Демонструється послідовність позиції Києва щодо Москви (публічні заяви про агресію РФ проти України вступають зараз в протиріччя з наявністю дипломатичних відносин між державами) та характер протистояння. Професор КНУ ім.. Т.Г.Шевченка Георгій Перепелиця пише, що «якщо й надалі офіційно підтримуються дипломатичні відносини, то для всієї світової спільноти це означає, що ми працюємо в форматі стратегічного партнерства, ми з Росією – партнери, а не воюючі сторони».

Безпековий аспект

  • Ліквідація основної російської бази легального збору інформації про Україну, яка безперечно залучена й до нелегальної агентурної шпигунської діяльності агресора. Політичний аналітик Олександр Палій пише, що в рамках такої політики «припиниться діяльність російських дипломатичних установ на території України, а, відповідно, тут стане менше російської агентури».
  • Потенційне введення візового режиму ускладнить розвідувальну та диверсійну діяльність агресора на українських територіях.
  • Потенційне введення візового режиму ускладнить знаходження українських громадян на території РФ, ліквідуючи небезпечну ситуацію, коли зараз мільйони наших співвітчизників перебувають фактично в заручниках та можуть в будь–яку мить бути звинувачені в шпигунській діяльності. 

Соціальний аспект

  • Деескалація внутрішньополітичної ситуації в Україні, де патріотично налаштоване населення вимагає рішучої реакції на російську агресію, та звинувачує владу в бездіяльності. 

Інформаційний аспект

  • Різкі дії Києва викликають міжнародний резонанс та привертають увагу до української кризи, яка зараз опинилась в тіні подій на Близькому Сході.

Таким чином, обидві точки зору на проблему мають авторитетних прихильників, які апелюють до конкретних аргументів та факторів. В таких умовах залишається сподіватись, що українська влада проаналізує кожен з них та прийме виважене рішення, керуючись інтересами Батьківщини.