Російські військові об’єкти за кордоном

Russian tanks in Armenia

Микола Замікула

Російська Федерація сьогодні реалізує реваншистську політику відновлення свого статусу в якості глобальної сили. Аналізуючи її перспективи щодо досягнення бажаної мети, слід розглянути окремі складові її могутності. Однією з них можна вважати масштаби військової присутності за кордоном – традиційний елемент, який характеризує вплив держави на міжнародній арені.

Бази РФ за кордоном
Бази РФ за кордоном

На відміну від провідних країн Заходу (США, Великобританія, Франція), які мають військові бази в стратегічних пунктах планети, російська військова інфраструктура за кордоном сконцентрована на пострадянському просторі. При цьому ці об’єкти можна розділити на дві групи: ті, що розміщені згідно двостороннім домовленостям між РФ та іншими державами (Білорусія, Вірменія, Казахстан, Таджикистан, Киргизія), та такі, які опинились під російським контролем в результаті прямих або непрямих агресивних дій Москви (Придністров’я в Молдові, Південна Осетія та Абхазія в Грузії, Крим в Україні). Єдиним виключенням з цього переліку є військова база в Сирії, яка розташована на Близькому Сході та перебуває зараз у центрі подій Сирійської громадянської війни. За характером російська військова присутність має два виміри. В більшості випадків на орендованих або окупованих Росією об’єктах розміщуються бойові підрозділи. Втім, в Білорусі та Казахстані РФ має лише спостережувальні та зв’язкові об’єкти. Окремо наголосимо, що в рамках аналізу не розглядаються російські контингенти, які безпосередньо реалізують агресивну російську політику в даний момент (угруповання на окупованих територіях Донбасу; напівлегальна діяльність в Сирії тощо).

На території Вірменії розташована 102а військова база в місті Гюмрі. Вона була створена в 1995 році, а через два роки між Москвою та Єреваном була укладена відповідна міждержавна угода щодо її функціонування. В 2010 році термін перебування російських військ на вірменській землі був подовжений до 2044 року. Москва не сплачує Єревану орендну плату за базу, втім, зобов’язується захищати Вірменію у випадку агресії проти цієї країни. Росія є традиційним союзником Вірменії, гарантом її безпеки в неспокійному регіоні Південного Кавказу в умовах існування невирішених суперечок з Азербайджаном та Туреччиною. В Гюмрі розміщується російська мотострілкова бригада. На аеродромі Еребуні поблизу Єревану базується повітряний компонент російського контингенту Її основу складає 426а авіагрупа. Протиповітряну оборону російських об’єктів забезпечують три батареї ППО. Всього у Вірменії служить приблизно 3,3 тисячі російських військовослужбовців. Незважаючи на дружні відносини між Москвою та Єреваном, присутність російських військових на вірменській території останнім часом давала поводи для напруженості. Мова перш за все йде про вбивство вірменської родини російським дезертиром Валерієм Пермяковим, здійснене в січні 2015 року. Воно викликало масові заворушення та вуличні протести.

На території Білорусі Росія орендує стаціонарну радіолокаційну станцію 70М6 «Волга» в районі міста Ганцевичі. Вона є важливим елементом російської системи сповіщення про ракетний напад. Також під російською юрисдикцією знаходиться 43й вузол зв’язку ВМФ РФ в місті Вілейка. Статус обох об’єктів був визначений російсько-білоруською угодою від 6 січня 1995 року, згідно з якою вони передавались Росії у безоплатне володіння на 25 років. В останні роки російська сторона виступала з ініціативою щодо розміщення на території Білорусі підрозділів військово-космічних сил на постійній основі. Втім, Мінськ негативно відреагував на таку пропозицію.

Після війни 2008 року та визнання Росією незалежності сепаратистських утворень на території Грузії в цих самопроголошених республіках розташовуються значні російські військові контингенти. В Абхазії 7а військова база була сформована на основі 131ї мотострілкової бригади. В Південній Осетії 4й військова база була сформована на основі окремих підрозділів 19ї мотострілкової дивізії. Її потенціал також дорівнює бригадному рівню. Всього на відторгнених від Грузії територіях проходять службу від 7 до 8 тисяч російських військовослужбовців, озброєних сучасною технікою. Росія уклала угоди щодо цього з владою самопроголошених республік в 2009 році терміном на 49 років з можливістю його автоматичного подовження ще на 15 років.

На території Казахстану РФ орендує радіолокаційну станцію 5Н86 «Дніпро» в місті Балхаш. Також російські військові продовжують використовувати військовий полігон Сари-Шаган для випробування протиракетної зброї. Договір про оренду частини його потужностей був підписаний в 1996 році. В 2016 році угода була оновлена.

22 вересyя 2003 року між Росією та Киргизією була укладена угода про розміщення на території цієї країни підрозділів ВКС РФ. Офіційний початок функціонування бази в місті Кант (за російським визначенням – 999а військово-повітряна база) 23 жовтня 2003 року стало історичною датою – вперше в своїй пострадянській історії Москва відкрила подібну структуру за кордоном. Сьогодні на базі в Канті розміщується приблизно 500 російських військовослужбовців,13 літаків Су-25СМ та 2 гелікоптери Мі-8. Втім, позиції росіян тут нестійкі. Президент Киргизії А. Атамбаєв неодноразово виступав з ініціативою виведення всіх іноземних військ з території держави. В 2012 році це питання в російсько-киргизьких відносинах вдалося врегулювати. Втім, в грудні 2016 року киргизька сторона знову підняла його, наполягаючи на тому, що не буде продовжувати термін оренди (який, втім, спливає нескоро). Також на території країни функціонує 338й вузол зв’язку флоту «Прометей», який забезпечує комунікацію з підводними човнами та кораблями, які знаходяться на бойовому чергуванні в Тихому та Індійському океанах. Він розміщується в населеному пункті Кара-Балта. Договір про оренду відповідної інфраструктури був підписаний 10 жовтня 1997 року.

На території самопроголошеного Придністров’я, яке де-юре є частиною Молдови, Росія утримує контингент у складі 1500 військовослужбовців, які офіційно виконують миротворчі функції, а насправді – є гарантом захисту російських інтересів в регіоні та мовчазним свідченням підтримки місцевого сепаратизму. Вони об’єднані в два батальйони, які мають на озброєнні до 100 одиниць бронетехніки, кілька гелікоптерів Мі-24 та Мі-8.

В Таджикистані розташована 201а військова база РФ, сформована на основі 201ї мотострілкової дивізії. Її частини розташовані в містах Душанбе, Курган-Тюбе та Куляб. Російський контингент в цій країні становить від 5 до 7,5 тисяч осіб. Термін угоди щодо розташування російської бази на території Таджикистану спливав в 2014 році. Втім, її дія була подовжена до 2042 року в обмін на поставки зброї та обладнання вартістю в 200 млн. доларів США.

Значні військові сили РФ сконцентровані в Криму, анексованому Росією в 2014 році. Ядром контингенту є Чорноморський флот, аналіз корабельних потужностей якого заслуговує на окремий аналіз, та забезпечуючі підрозділи. В Криму розташовані, серед іншого, 127а окрема розвідувальна бригада, 810а бригада морської піхоти, артилерійська бригада, 4й окремий полк радіаційного, хімічного та біологічного захисту. На озброєнні контингенту знаходиться значна кількість бронетехніки та артилерійського озброєння. 15а берегова ракетно-артилерійська бригада має в своєму складі протикорабельні комплекси «Бал» та «Бастіон». Авіаційний компонент російських військ в Криму представлений трьома винищувально-штурмовими та двома гелікоптерними полками. Протиповітряну оборону анексованого півострова забезпечують два полки ППО, оснащені комплексами С-300ПМ та С-400. Всього на території Криму знаходиться близько 28 тисяч російських військовослужбовців.

Сирія є єдиною країною поза пострадянським простором, на території якої розташована російська військова інфраструктура. Мова йде про військово-морську базу в Тартусі (720й пункт матеріально-технічного забезпечення ВМФ РФ), яка дісталась Росії у спадок від СРСР, та військово-повітряну базу Хмєймім, яка була побудована в 2015 році спеціально задля забезпечення російської військової операції в цій країні. За оцінками експертів, на Близькому Сході знаходяться щонайменше 4 тисячі військовослужбовців. Вони мають на озброєнні танки Т-90, бронетранспортери БТР-82А, 152-мм гаубиці 2А65 «Мста-Б», РСЗВ 9А52 «Смерч». Також існують докази наявності в Сирії важких вогнеметних систем ТОС-1А «Солнцепьок». Російська авіаційна група несе на собі основний тягар військової операції. РФ на Близькому Сході До її складу входять бомбардувальники Су-24М, винищувачі Су-30СМ, винищувачі-бомбардувальники Су-34, літаки радіоелектронної розвідки та РЕБ Іл-20М, гелікоптери різних моделей (Ка-52, Мі-24, Мі-28, Мі-35, Мі-8). Протиповітряну оборону контингенту здійснюють різні системи, в тому числі С-400 та С-300, зенітно-ракетні комплекси «Панцирь-С1». Варто зазначити, що точний кількісний склад російського контингенту в Сирії, який напряму залучений до бойових дій, достовірно визначити практично неможливо. По перше, зміни на фронтах громадянської війни можуть призвести до термінового нарощування російської присутності або перекидання до Сирії озброєння, в якому відчувається потреба. По друге, сам характер залучення РФ у вирішення сирійського вузла проблем говорить про те, що офіційні дані щодо контингенту не відображають реальну картину.

В перспективі Російська Федерація розглядає можливості для розвитку системи закордонних баз. Наразі ініційовані переговори з урядом Єгипту щодо взяття в оренду об’єктів в Сіді-Баррані. Початок функціонування бази, у випадку досягнення відповідних домовленостей, запланований на 2019 рік. Також російські посадовці заявляли про прагнення відновити присутність у В’єтнамі та на Кубі.

Аналізуючи наявну інформацію, на увагу заслуговує кілька факторів:

  1. Російський військовий потенціал за кордоном концентрується на пострадянському просторі, біля кордонів держави. Його застосування в основному обмежене регіонами Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії.
  2. Основною сферою інтересу в контексті розширення військової присутності за кордоном для Росії є Близький Схід. Виходячи з цього нарощується військова присутність в Сирії та розглядаються варіанти для відкриття баз на території інших держав.
  3. Значна частина російський військових об’єктів за кордоном знаходиться в зонах заморожених конфліктів, на територіях невизнаних республік, які утворилися саме завдяки російській підтримці та допомозі. Сьогодні вони виступають скоріше гарантами наявного статус-кво, аніж плацдармом для продовження агресії. Втім, ситуація може швидко змінитись. Окремо підкреслимо, що російська присутність в Криму, Південній Осетії та Абхазії є протизаконною та не відповідає нормам міжнародного права.
  4. Кількість партнерів, які мають справу з Росією в цій сфері, є достатньо обмеженою. Найбільш надійними з них є вже згадані невизнані республіки, Таджикистан та Вірменія. Критична позиція Білорусі та Киргизії щодо російських військових на їхніх територіях ставить хрест на можливих планах Кремля реально побудувати перший ешелон оборони та передовий плацдарм для нападу поза власними кордонами. Потенціал для розширення російської військової присутності в світі також достатньо низький через незначну кількість потенційних партнерів Москви на міжнародній арені.

Російська військова присутність за кордоном (за даними The Military Balance-2017)

Країна Особовий склад Танки Інша бронетехніка Артилерія Авіаційний компонент Протиповітряний компонент
ВІРМЕНІЯ 3,3 тис. осіб 74 Т-72 160 (БМП-1 та БМП-2) 12 САУ 2С1 «Гвоздика», 12 РСЗВ БМ-21 «Град» 18 літаків МіГ-29; гелікоптери Мі-24П та Мі-8МТ (з кінця 2015) дві батареї С-300В, одна батарея 2К12 «Куб»
ГРУЗІЯ (Абхазія та Південна Осетія) 7-8 тис. осіб 40 Т-90А (Абхазія) та 40 Т-72 (Південна Осетія) 120 БТР-82А (Абхазія) та 120 БМП-2 (Південна Осетія) 18 САУ 2С3 «Акація», 12 мінометів 2С12 «Сані», 18 РСЗВ БМ-21 «Град» (Абхазія); 36 САУ 2С3 «Акація» та 12 мінометів 2С12 «Сані» (Південна Осетія) кілька гелікоптерів (Абхазія) С-300 (Абхазія)
УКРАЇНА (Крим) 28 тис. осіб щонайменше 40 Т-72Б3 щонайменше 450 (БТР-82-А, БТР-80, БМП-2Б МТЛБ) в тому числі 18 САУ 2С1 «Гвоздика» та 18 САУ 2С19 «Мста-С», 12 РСЗВ БМ-21 «Град» літаки Су-24М та МР, Су-25СМ, Су-27СМ2/3, Су-30СМ та М2; гелікоптери один полк С-300ПМ, один полк С-400
МОЛДОВА (Придністров’я 1,5 тис. осіб   до 100 одиниць   гелікрптери Мі-24 та Мі-8  
ТАДЖИКИСТАН 5-7,5 тис. осіб 40 Т-72Б1 180 (БТР-82А, БМП-2 та МТЛБ) 18 САУ 2С1 «Гвоздика», 36 САУ 2С3 «Акація», 6 мінометів 2С12 «Сані» , 12 РСЗВ 9П140 «Ураган» 4 гелікоптери Мі-24П та 4 гелікоптери Мі-8МТВ  
КИРГИЗІЯ 0,5 тис. осіб       13 літаків Су-25СМ, 2 гелікоптери Мі-8  
СИРІЯ не менше 4 тис. осіб Т-90 БТР-82А гаубиці 2А65 «Мста-Б», РСЗВ 9А52 «Смерч», ВВС ТОС-1А «Солнцепьок» літаки Су-24М, Су-30СМ, Су-34, Су-35С Іл-20М; гелікоптери Ка-52, Мі-24, Мі-28, Мі-35, Мі-8 С-300 та С-400, «Панцирь-С1»