Структура, завдання та потенціал турецького ВМФ

tn_ships

Микола Замікула

На початку ХХІ століття флот Турецької Республіки переживає період розвитку, небачений з часів його заснування.

В якості причин цього можна вказати наступне:

  • неспокій в традиційних зонах інтересу турецького ВМФ (на Чорному морі – через мілітаризацію Російської Федерації; в Середземному морі – через загострення конфліктів на Близькому Сході);
  • запровадження нової стратегії «Розумної оборони» НАТО, яка передбачає орієнтацію на використання високотехнологічного новітнього озброєння;
  • високі економічні показники Туреччини, які забезпечують її фінансовими ресурсами для збільшенні витрат на оборону. 

Цілі та завдання ВМФ Туреччини

Цілі та завдання турецького ВМФ формуються на основі розуміння комплексної ролі морської сили в сучасній стратегії держави. Вони постійно розширюються та вимагають міжвідомчої співпраці в таких сферах, як проведення гуманітарних операцій, охорона морських шляхів сполучення, активізація партнерства із союзниками по НАТО у сфері забезпечення глобальної безпеки, захист національних інтересів. В якості найважливішого інструменту для виконання цих цілей турки розглядають розвиток власник суднобудівельних потужностей – як державних, так і приватних.

Перед турецьким ВМФ офіційно поставлені наступні завдання:

  • ведення бойових дій на морських ТВД з метою знищення ескадр супротивника на морі і на базах, порушення його морських комунікацій;
  • участь в операціях у складі ескадр НАТО;
  • захист турецьких морських комунікацій та торгівлі;
  • допомога сухопутним військам в операціях на приморських напрямках;
  • проведення морських десантних операцій та участь у відбитті ворожих десантів;
  • забезпечення охорони та захисту турецьких портів;
  • участь в операціях з протидії тероризму, незаконному обігу зброї, наркотиків та контрабандних товарів, а також боротьба з нелегальною міграцією та браконьєрством;
  • проведення гуманітарних та миротворчих операцій.

Необхідно відзначити, що окрім цих – виключно традиційних для більшості ВМФ – завдань, цілі турецького флоту прямо підпорядковані політиці правлячої Партії Справедливості та Розвитку (ПСР). Таким чином військово-морські сили мають стати важливим інструментом в досягненні статусу регіонального лідера та символом могутності Туреччини на міжнародній арені.      

Структура ВМФ Туреччини

Турецький ВМФ очолює командувач, який безпосередньо підпорядковується начальнику генерального штабу збройних сил. Штаб командувача знаходиться в столиці держави – Анкарі. Організаційно військово-морський флот Туреччини поділяється на чотири командування.

Командування ВМФ є основним компонентом турецької морської сили і власне тим, що обиватель зазвичай розуміє під терміном «флот». Воно об’єднує у своєму складі бойову основу ВМФ – основні кораблі. Командування розміщується на головній військово-морській базі Гьольджюк в провінції Коджаелі. Структурно воно складається з кількох підрозділів, кожен з яких утворює група схожих за завданнями кораблів. До його складу входять флотилія надводних кораблів (так звана бойова флотилія), флотилія підводних човнів, флотилія швидких патрульних човнів та мінна флотилія. Також саме командуванню ВМФ підпорядковуються військово-морська авіація та дивізіон допоміжних суден.

Командування двох військово-морських зон виконують завдання по забезпеченню базування та підготовки флотських підрозділів в своїх зонах відповідальності. Розмежування останніх проходить по 39° 27′ північної широти.

turkey_command

Командування  Північної військово-морської зони розташоване в Стамбулі. Воно відповідає за Чорноморський напрямок операцій. З точки зору практичного значення його основними елементами є Босфорське та Дарданельське командування, які відповідають за контроль над стратегічно важливими протоками.  Також організаційно до його складу входять допоміжні структури загальнодержавного значення, які географічно розташовані у зоні відповідальності – Відділ гідрографії та океанографії ВМФ і Музей ВМФ. Командуванню підпорядковується військово-морська база Бартин на Чорноморському узбережжі, призначена для розміщення підводних човнів.

Командування Південної військово-морської зони базується в Ізмірі та відповідає за Середземноморський напрямок. Більшість його структур розташовані в провінції Ізмір. Саме тут в місті Фоча розміщені основні сили амфібійного компоненту МВФ – бригада морської піхоти. В місті Аксаз (провінція Мугла) базуються сили спеціального призначення. Також Південному командуванню  підпорядковуються флотилія патрульних катерів та військово-морська база в місті Іскендерун.

Тренувальне та навчальне командування, які і більшість структур ВМФ Туреччини, базується в районі Чорноморських проток. До його складу входять Військово-морська академія та Військово-морська вища школа, розташовані в передмістях Стамбулу. Також йому підпорядковується Тренувальний Центр в місті Явола.

turkey_bases

Окремо слід згадати про міждержавну угоду Туреччини та Албанії, яка дозволяє турецьким кораблям використовувати албанську військово-морську базу Паша Ліман. 

 

Амфібійний компонент ВМФ

Десантні підрозділі турецького флоту розміщені в зоні відповідальності командування південної військово-морської зони – їх основним місцем базування є місто Фоча в районі Ізміру. Обґрунтувати це достатньо просто – саме південний напрямок є найбільш вірогідним місцем застосування цих сил, приймаючи до уваги неспокійну ситуацію на Близькому Сході (війна в Сирії) та можливе потенційне загострення старого конфлікту з Грецією (з питання Кіпру).

Саме у Фочі базується бригада морської піхоти. Вона складається з трьох десантних батальйонів, артилерійського батальйону, допоміжного батальйону та кількох забезпечуючи підрозділів розміром до роти кожен. В її складі налічується близько 3,1 тисяч військовослужбовців.

Натомість сили спеціального призначення турецьких ВМФ – підводний оборонний загін та підводний наступальний загін  – базуються на військово-морській базі Аксаз. Їх основне завдання – участь в прибережних операціях по захисту турецького узбережжя, розмінування, боротьба з тероризмом, абордажні та розвідувальні операції.

Повітряний компонент ВМФ

Місцем базування повітряних сил турецького ВМФ є авіабаза ім. Ченгіза Топеля в провінції Коджаелі. Вони складаються з однієї ескадрильє літаків та двох ескадрилей гелікоптерів. На озброєнні першої знаходяться транспортні та патрульні літаки (італійські ATR 72 ASW, модернізація яких до патрульних була здійснена турецькою компанією ТАІ; іспанські CASA CN-235), а також тренувальні машини (Socata TB французького виробництва). Гелікоптери турецького флоту представлені американськими (Sikorsky SH-60 Seahawk) та італійськими (Agusta-Bell AB 212 ASW) моделями, які також виконують патрульні та рятувальні функції.  

Корабельний компонент ВМФ

Бойова флотилія об’єднує основні класи надводних кораблів турецького ВМФ. Станом на осінь 2016 року у його складі перебуває 16 фрегатів та 8 корветів.

Половина турецьких фрегатів представляють так званий G-тип. Це вісім колишніх американських кораблів типу  Oliver Hazard Perry, які були побудовані ще на рубежі 1970-1980-х років та продані Туреччині в період з 1997 по 2003 роки. В турецькому ВМФ кораблі пройшли модернізацію, засновану на вітчизняних розробках – на них у період з 2007 по 2011 роки було встановлено систему управління боєм GENESIS, розроблену флотом у співпраці з турецьким виробником програмного забезпечення – компанією «Хавелсан». Всі передані туркам кораблі представляли так званий «короткий» підтип кораблів свого типу, тому для базування на них сучасних гелікоптерів знадобилась модернізація посадкової платформи. Також було оновлене радарне та сонарне обладнання. Турки суттєво підвищили протиповітряні можливості кораблів – на них було встановлено установку вертикального пуску протиповітряних ракет Mk41, яка дозволила додатково озброїти фрегати 32 протиповітряними ракетами. Таким чином, в турецькому флоті американські фрегати УРО фактично перетворились на фрегати ППО. Вони об’єднані в два дивізіони – по 4 кораблі в кожному.

Інші фрегати турецького флоту мають німецьке походження. Вони представляють сімейство проектів багатофункціональних кораблів MEKO, розроблене суднобудівною компанією «Блом+Фосс». В даному випадку мова йде про проект MEKO 200. Чотири старших кораблі представляють тип Yavuz, вони були побудовані з 1985 по 1989 роки. Чотири більш нових кораблі представляють тип Barbaros, який було побудовано протягом 1990-х років. Від попередників їх відрізняє застосування комбінованої дізель-газотурбінної енергетичної установки, що вплинуло на збільшення розмірів та швидкості кораблів. Цікавим в турецько-німецькому партнерстві щодо створення фрегатів є той факт, що одна половина кожного з типів була побудована на німецьких корабельнях (в Гамбурзі та Кілі), а інша – на головній турецькій корабельні Гьольджюк.

Шість менших корветів турецького флоту були придбані у Франції на рубежі тисячоліть. Ці колішні кораблі типу D’Estienne d’Orves, побудовані ще в другій половині 1970-х років, в турецькому флоті стали типом Burak.   Основним завданням для них стало протичовнове патрулювання турецького узбережжя та ескортні операції (міцна конструкція та значна дальність плавання зробили їх корисними для місій на віддалених театрах). Втім, турецьке командування розуміє необхідність заміни кораблів типу Burak новими моделями – сучаснішими та більшими за розміром. В рамках програми розвитку флоту це завдання покликані виконати корвети типу Ada, які створюються як один з елементів проекту MILGEM, спрямованого на побудову для флоту новітнього літорального (прибережного) корабля. За своїми характеристиками вони безперечно обходять ветеранів-французів. Втім, на сьогоднішній момент лише два із запланованих восьми корветів типу Ada вже увійшли до складу флоту – у 2011 та 2013 роках.

Найбільш небезпечною наступальною силою турецького флоту вважається його підводна флотилія. До її складу станом на весну 2016 року входило 13 субмарин. Всі вони мають німецьке походження та представляють собою різні різновиди проекту Тип 209 – Туреччина є найбільшим користувачем цих підводних човнів, які будувалися Німеччиною виключно на експорт. Виходячи з незначних відмінностей та часу побудови вони розподіляються на три типи. Найстарішими є п’ять підводних човнів типу Atılay (шоста субмарина була виведена зі складу флоту в 2014 році). Вони були побудовані с 1976 по 1989 роки. Інші два типи – Preveze та Gür  – представлені чотирма човнами кожен. Вони вводились до складу турецького ВМФ у 1990-х та 2000-х роках відповідно. Озброєння кожної субмарини складається з 8 торпедних апаратів (533 мм) та 14 торпед. Окрім цього вісім новіших човнів можуть нести протикорабельні ракети Harpoon.

«Москітний флот» Туреччини складається з 20 ракетних катерів, які представляють п’ять різних типів кораблів. Найбільшими за розмірами та найсучаснішими є катери типу Kılıç. Їх проект був розроблений в Німеччині, втім – лише головний корабель серії – TCG Kılıç (P-330) – було побудовано там у 1997-1998 рр., інші вісім виготовлялись на турецьких корабельнях у період з 1998 по 2010 роки. Дев’ять менших за розмірами ракетних катерів також були побудовані за німецьким проектом. Незначні відмінності в оснащенні дозволяють розділити їх на три типи. Найстаршими є чотири катери типу Doğan, побудовані в другій половині 1970 – на початку 1980-х рр.. ( при цьому знову головний корабель серії виготовлявся у Німеччині, а три інших – в Туреччині). Протягом 1980-х років до них додались кораблі типу Rüzgar (з чотирьох побудованих в Туреччині катерів на сьогоднішній день до складу флоту входить три одиниці), які були легшими та швидшими за пращурів. Нарешті в травні 1997 року до складу флоту увійшли два катери типу Yıldız. Теж побудовані в Туреччині, вони відрізняються від попередників кращим обладнанням.  Найменшими турецькими ракетними катерами є два кораблі типу Kartal – залишки великої серії, побудованої в Німеччині ще в 1960-х роках. Варто відзначити, що на відміну від своїх колег вони несуть не лише ракетне, але й торпедне озброєння, а також міни.

Патрульна флотилія турецького ВМФ складається з катерів різних типів. Найбільшими та найсучаснішими з них є 15 катерів типу Tuzla. Їх побудова в рамках проекту NTPB (New Type Patrol Boat – Патрульний Катер Нового Типу) стала частиною масштабного плану переозброєння флоту, розпочатого в ХХІ столітті. При цьому Туреччина орієнтувалась на власні промислові потужності – до процесу виготовлення кораблів у період з 2007 по 2015 роки була залучена безліч вітчизняних компаній (вони на 67,5 % є виробом саме турецької промисловості). Врешті решт флот отримав сучасні та надійні катери для патрулювання турецького узбережжя.  Компанію їм до останнього часу  складали малі катери типу Türk, (були побудовані в Туреччині наприкінці 1960 – на початку 1970-х рр..), та ще старіші колишні американські катери типу PGM.

Мінна флотилія турецького ВМФ складається з кількох кораблів. Найновішими з них є мінні тральщики типу А, побудовані за німецьким проектом, заснованим на кораблях Бундесмаріне типу Frankenthal. Сума контракту складала 650 млн. дол.. США. Продовжуючи давню традицію німецько-турецького партнерства, лише головний корабель серії – TCG Alanya (M-265) – було створена на німецьких корабельнях, інші п’ять будувалися в Туреччині. Кораблі цього типу служать у ВМФ Туреччини починаючи з 2005 року. Вони суттєво підсилили протимінні потужності флоту, оскільки окрім них до його складу входять виключно старі кораблі французького (тип Engin, п’ять одиниць) та американського (тип Seydi, чотири одиниці) походження.

Десантні можливості турецького ВМФ забезпечуються кораблями різних типів та епох. Більша частина десантної флотилії флоту складається з простих та невеликих за розмірами човнів, побудованих за принципами  амфібійних операцій, прийнятими ще в серединні ХХ століття. Це кораблі типів 130 (французького виготовлення, тоннажністю 600 т, дві одиниці), 140 (тоннажністю 600 т, десять одиниць), 150 (тоннажністю 600 т, дев’ять одиниць) та 320 (тоннажністю 132 т, дванадцять одиниць) – всього 33 одиниці. Найбільшим десантним кораблем ВМФ Туреччини є TCG Ertuğrul (L-401). Його тоннажність складає 5800 т. Це – колишній USS Windham County (LST-1170), який з 1954 по 1973 рік служив у складі американського флоту. В 1973 році американці передали його туркам в якості тренувального корабля. Набагато сучаснішим є десантний корабель TCG Osman Gazi (NL125), який був побудований в першій половині 1990-х рр.. Його тоннажність складає 3700 т, він несе різне артилерійське озброєння (калібром від 20 до 40 мм) та має можливості приймати на своїй палубі гелікоптери. Меншими за розмірами (2600 т) є два кораблі типу Bey – TCG Sarucabey (NL-123), TCG Karamürsel (NL-124). На стадії дооснащення перебуває новий великий десантний корабель тоннажність 7200 т – TCG Bayraktar (L-402), який було спущено на воду в жовтні 2015 року.  

Особовий склад ВМФ

Службу в складі турецького флоту проходить значна кількість осіб – станом на початок 2016 року кількість особового складу, враховуючи підрозділи берегової охорони та морських піхотинців, становила 48,6 тис. осіб. Негативний вплив на його якість та підготовку ВМФ Туреччини здійснюють політичні процеси, розпочаті правлячою Партією Справедливості та Розвитку з метою зниження авторитету та впливу армії в державі. Наприклад, в 2010 році розпочалося слідство щодо плану військового перевороту «Кувалда», нібито розробленого військовими в 2003 році. Всього по цій справі було заарештовано 112 офіцерів турецького флоту – приблизно 10,5 % командного складу. Переслідування призвели до добровільної відставки в січні 2013 року командувача ВМФ адмірала Нусрета Гюнера – одного з найбільш авторитетних та досвідчених офіцерів. Вона була найгучнішою, втім – не єдиною: інші офіцери також залишали свої пости в знак протесту проти репресій. Ці події порушили всю ієрархічну систему флоту та, за деякими даними, поставили під загрозу існування командування ВМФ як організаційно-адміністративної структури. Спроба військового перевороту в липні 2016 року ще більше загострила ситуацію. В результаті були заарештовані 32 з 55 вищих офіцерів ВМФ.

Таким чином, Турецький флот на сьогоднішній день становить потужну регіональну силу, здатну виконувати поставлені державою завдання. Перспективні плани розвитку ВМФ показують бажання Анкари й надалі підтримувати його могутність в належному стані. Разом з тим, не варто переоцінювати його боєздатність. Політичні репресії останніх років залишили свій негативний слід в підготовці флоту. Підвищення військової потужності глобальних гравців біля турецьких кордонів (насамперед мова йде про модернізацію російського Чорноморського флоту) виключають турецьке лідерство в цих водах. В умовах нескінченної кризи на Близькому Сході, внутрішнього неспокою та коливань зовнішньополітичного курсу турецькому керівництву варто серйозно проаналізувати наявну геополітичну ситуацію, визначитися з цілями та завданнями державної політики та виходячи з цього модернізувати бачення ролі ВМФ в їхньому забезпеченні.

ДОДАТОК

Основні кораблі ВМФ Туреччини

Фрегати
G-тип TCG Gaziantep (F-490),

TCG Giresun (F-491),

TCG Gemlik (F-492),

TCG Gelibolu (F-493),

TCG Gökçeada (F-494),

TCG Gediz (F-495),

TCG Gökova (F-496),

TCG Göksu (F-497)

тоннажність – 4100 т; швидкість – 30 вузлів; стандартна дальність плавання – 5000 миль, екіпаж – 222 особи; озброєння – 1 АУ Oto Melara (76 мм), 1 шестиствольний ЗАК Mark 15 Phalanx (20 мм), 8 протикорабельних ракет Harpoon, 40 протиповітряних ракет RIM-66 (SM-1), 32 протиповітряні ракети RIM-162, 2 трьохтрубних торпедних апарати (324 мм), 1 гелікоптер.
тип Barbaros TCG Barbaros (F-244),

TCG Oruçreis (F-245),

TCG Salihreis (F-246),

TCG Kemalreis (F-247)

тоннажність – 3350 т; швидкість – 32 вузли; стандартна дальність плавання – 4100 миль; екіпаж – 180 осіб; озброєння – 1 АУ Mk45 (127 мм), 3 чотириствольних ЗУ Sea Guard (25 мм), 8 протикорабельних ракет Harpoon, 16 протиповітряних ракет RIM-162, 2 трьохтрубних торпедних апарати (324 мм), 1 гелікоптер
тип Yavuz TCG Yavuz (F-240),

TCG Turgutreis (F-241),

TCG Fatih (F-242),

TCG Yıldırım (F-243)

тоннажність – 3030 т; швидкість – 27 вузів; стандартна дальність плавання – 4000 миль; екіпаж – 180 осіб; озброєння – 1 АУ Mk45 (127 мм), 3 чотириствольних ЗУ Sea Guard (25 мм), 8 протикорабельних ракет Harpoon, 16 протиповітряних ракет RIM-7, 2 трьохтрубних торпедних апарати (324 мм), 1 гелікоптер
Корвети
тип Ada TCG Heybeliada (F-511),

TCG Büyükada (F-512)

тоннажність – 2300 т; швидкість – 30 вузлів; стандартна дальність плавання – 3500 миль; екіпаж – 93 особи; озброєння – 1 АУ Oto Melara (76 мм), 2 зенітних кулемети (12,7 мм), 8 протикорабельних ракет Harpoon, 21 протиповітряна ракета RIM-116, 2 трьохтрубних торпедних апарати (324 мм), 1 гелікоптер
тип Burak TCG Bozcaada (F-500),

TCG Bodrum (F-501),

TCG Bandırma (F-502),

TCG Beykoz (F-503),

TCG Bartın (F-504),

TCG Bafra (F-505)

тоннажність – 1325 т; швидкість – 23 вузли; стандартна дальність плавання – 4500 миль; екіпаж – 90 осіб; озброєння – 1 АУ (100 мм), 2 АУ (20 мм), 4 протикорабельних ракети Exocet, 4 торпеди (533 мм), 1 шестиствольний бомбомет (375 мм)
Підводні човни
тип Gür TCG Gür (S-357),

TCG Çanakkale (S-358),

TCG Burakreis (S-359),

TCG I. İnönü (S-360)

тоннажність близько 1800 т, 8 торпедних апаратів (533 мм), проти корабельні ракети Harpoon
тип Preveze TCG Preveze (S-353),

TCG Sakarya (S-354),

TCG 18 Mart (S-355),

TCG Anafartalar (S-356)

тип Atılay TCG Atılay (S-347),

TCG Batıray (S-349),

TCG Yıldıray (S-350),

TCG Doğanay (S-351),

TCG Dolunay (S-352)

тоннажність близько 1800 т, 8 торпедних апаратів (533 мм)
Ракетні катери
типу Kılıç TCG Kılıç (P-330),

TCG Kalkan (P-331),

TCG Mızrak (P-332),

TCG Tufan (P-333),

TCG Meltem (P-334),

TCG İmbat (P-335),

TCG Zıpkın (P-336),

TCG Atak (P-337),

TCG Bora (P-338)

тоннажність – 552 т; Швидкість – 40 вуз.; дальність плавання – 1050 миль; екіпаж – 47 осіб; озброєння – 1 АУ Oto Melara (76 мм), 1 двоствольна ЗАУ (40 мм), 2 кулемети (7,62 мм), 8 протикорабельних ракет Harpoon.
тип Yıldız TCG Yıldız (P-348),

TCG Karayel (P-349)

тоннажність – 433 т; Швидкість – 38 вуз.; дальність плавання – 1050 миль; екіпаж – 40 осіб; озброєння – 1 АУ Oto Melara (76 мм), 1 двоствольна ЗАУ (40 мм), 2 кулемети (7,62 мм), 2 протикорабельних ракети Harpoon.
тип Rüzgar TCG Poyraz (P-345),

TCG Gurbet (P-346),

TCG Fırtına (P-347)

тоннажність – 410 т; Швидкість – 41 вуз.; дальність плавання – 1050 миль; екіпаж – 45 осіб; озброєння – 1 АУ Oto Melara (76 мм), 1 двоствольна ЗАУ (40 мм), 2 кулемети (7,62 мм), 2 протикорабельних ракети Harpoon.
тип Doğan TCG Doğan (P-340),

TCG Martı (P-341),

TCG Tayfun (P-342),

TCG Volkan (P-343)

тоннажність – 436 т; Швидкість – 38 вуз.; дальність плавання – 1050 миль; екіпаж – 40 осіб; озброєння – 1 АУ Oto Melara (76 мм), 1 двоствольна ЗАУ (40 мм), 2 кулемети (7,62 мм), 2 протикорабельних ракети Harpoon.
тип Kartal TCG Kartal (P-321),

TCG Pelikan (P-322)

тоннажність – 206 т; Швидкість – 42 вуз.; дальність плавання – 700 миль; екіпаж – 39 осіб; озброєння – 2 ЗАУ (40 мм), 8 протикорабельних ракет Penguin, 2 торпедних апарати (533 мм), 4 міни.
Патрульні катери
тип Tuzla TCG Tuzla (P-1200),

TCG Karaburun (P-1201), TCG Karşıyaka (P-1202),

TCG Tarsus (P-1203),

TCG Köyceğiz (P-1204),

TCG Kumkale (P-1205),

TCG Karabiga (P-1206),

TCG Karataş (P-1207),

TCG Kaş (P-1208),

TCG Kilimli (P-1209),

TCG Karpaz (P-1210),

TCG Türkeli (P-1211),

TCG KDZ Ereğli (P-1212), TCG Tekirdağ (P-1213),

TCG KDZ Taşucu (P-1214)

тоннажність – 400 т; Швидкість – 25 вуз.; дальність плавання – 1000 миль; екіпаж – 35 осіб; озброєння – 1 двоствольна АУ  Oto Melara (40 мм), 2 кулемети (12,7 мм), реактивний бомбомет, 4 глибинних бомби.